Антонія Баєтт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антонія Баєтт
A. S. Byatt
Баєтт в червні 2007-го, в Ліоні, Франція
Ім'я при народженніAntonia Susan Drabble
Народилася24 серпня 1938(1938-08-24)
Шеффілд, Англія
Померла16 листопада 2023(2023-11-16) (85 років)
Лондон, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка, поетеса, літературний критик, викладачка університету, прозаїк
Сфера роботипоезія, літературна діяльністьd[1] і літературна критика[1]
Alma materСомервілл-коледж[2], Коледж Брін Мар[2], Ньюнгем коледж[3][2], Sheffield High School for Girlsd[2] і The Mount School (York)d[2]
ЗакладУніверситетський коледж Лондона і Central School of Art and Designd
Мова творіванглійська
Роки активності1964 — 2016
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Королівське літературне товариство
БатькоJohn Drabbled[2]
Брати, сестриMargaret Drabbled[3], Helen Langdond і Richard Drabbled
У шлюбі зIan Byattd[2]
ПреміїБукерівська премія (1990)
Сайт: asbyatt.com
CMNS: Антонія Баєтт у Вікісховищі

Антонія Сюзен Драббл, у шлюбі Баєтт, DBE (англ. Dame Antonia Susan Duffy), відома як A. S. Byatt; 24 серпня 1938, Шеффілд — 16 листопада 2023) — англійська письменниця, поетеса, літературна критикиня та викладачка університету. Здобула Букерівську премію 1990 року за роман Possession. У 2008 році газета «Таймс» назвала її в списку 50 найкращих британських письменників з 1945 року[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Шеффілді в родині британського генерального прокурора Джона Драбла та Кетлін Блур[5]. Вона є сестрою Маргарет Драббл, Річарда Драббла та Гелен Ленгдон. Родина переїхала до Йорка в результаті бомбардування міста німецькими Люфтваффе в 1940 році (шеффілдський бліц). Баєтт здобула освіту в Йоркській школі квакерів. Пізніше навчалася в коледжі Ньюгем у Кембриджі, у Філадельфії в коледжі Брін Мор та в Сомервіль-коледжі Оксфордського університету.

Кілька років викладала в Лондонському університеті, Центральній школі мистецтва та дизайну та Університетському коледжі Лондона, але врешті повністю присвятила себе літературній праці.

У 1959 році одружилася з Яном Чарльзом Рейнером Баєттом, народила доньку та сина. У 1969 році одружилася з Пітера Даффі, народила ще двох доньок.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
Антонія Баєтт (2011)
  • 1964 The Shadow of the Sun
  • 1968 The Game
  • 1970 Degrees of Freedom — The Novels of Iris Murdoch
  • 1970 Wordsworth and Coleridge in their Time
  • 1976 Iris Murdoch
  • 1978 The Virgin in the Garden
  • 1979 The Mill on the Floss — George Eliot
  • 1982 The Song of the Lark
  • 1983 The Game
  • 1985 Still Life
  • 1986 The House in Paris
  • 1987 Sugar and other stories
  • 1990 Possession. A Romance.
  • 1991 Passions of the Mind
  • 1992 Angels and Insects. Two Novellas.
  • 1993 The Matisse Stories
  • 1994 The Djinn in the Nightingale's Eye
  • 1994 Morpho Eugenia
  • 1996 Babel Tower
  • 1998 Elementals. Stories of Fire and Ice
  • 1998 The Oxford Book of English Short Stories
  • 1998 The Pocket Canons Bible. The Song of Solomon
  • 2000 On Histories and Stories. Selected Essays
  • 2000 The Biographer's Tale
  • 2002 A Whistling Woman
  • 2003 The Little Black Book of Stories
  • 2009 The Children's Book
  • 2011 Ragnarok: The End of the Gods
  • 2016 Peacock & Vine: On William Morris and Mariano Fortuny, Knopf Doubleday, New York ISBN 978-1101947470[6]

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Українська перекладачка Ярослава Стріха анонсувала на 2024 рік публікацію двох романів Баєтт в своєму перекладі «Книга для дітей» та «Possession».[7].

Весною 2024 року у видавництві «Темпора» вийшов друком роман Антонії Баєтт в українському перекладі Ярослави Стріхи «Книга для дітей»[8].

Екранізації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в г д е ж Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 166.
  4. ↑ The 50 greatest British writers since 1945 [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.]. 5 January 2008. The Times. Retrieved on 2010-02-19.
  5. ↑ Interview: AS Byatt. 24 квітня 2009. ISSN 0261-3077.
  6. ↑ Peacock and Vine by AS Byatt review – Mariano Fortuny and William Morris, masters of design. 1 липня 2016. ISSN 0261-3077.
  7. ↑ Повідомлення на сторінці Ярослави Сріхи у Facebook
  8. ↑ А. С. Баєтт «Книга для дітей»

Література

[ред. | ред. код]
  • Mundler, Helen E. (2003). Intertextualité dans l’œuvre d'A. S. Byatt (Intertextuality in the work of A. S. Byatt). Paris, Harmattan, 2003. ISBN 2-7475-4084-7
  • Hicks, Elizabeth (2010). The Still Life in the Fiction of A. S. Byatt. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing. ISBN 978-1-4438-2385-2
  • Mundler, Helen E. «Time to murder and create? The Bible as intertext in A. S. Byatt's Elementals: Stories of Fire and Ice». FAAAM, no. 4, 2010: 65–77.
  • Gorski, Hedwig (2018). The Riddle of Correspondences in A. S. Byatt's Possession: A Romance with H. D.'s Trilogy. New Orleans: Jadzia Books. ISBN 978-1725926462

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонія_Баєтт&oldid=42815617