Бернард Лавелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернард Лавелл
BernardLovell.jpg
Ім'я при народженні англ. Alfred Charles Bernard Lovell
Народився 31 серпня 1913(1913-08-31)[1][2][3]
Oldland Common[d], Глостершир, Південно-Західна Англія, Англія, Сполучене Королівство[4][5]
Помер 6 серпня 2012(2012-08-06)[6][1][…] (98 років)
Swettenham[d], Східний Чешир, Чешир, Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія[7]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність астроном, фізик
Галузь астрономія
Alma mater King's Oak Academy[d] і Бристольський університет
Заклад Манчестерський університет
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Міжнародний астрономічний союз[8]
Magnum opus радіоастрономія
Нагороди

Альфред Чарлз Бернард Лавелл, OBE, FRS (англ. Sir Alfred Charles Bernard Lovell; 31 серпня 1913 — 6 серпня 2012) — англійський астроном, член Лондонського королівського товариства (1955).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Олдленд-Коммон (Глостершир). У 1934 закінчив Бристольський університет. У 1936—1939 викладав фізику в Манчестерському університеті. У 1939—1945 — співробітник науково-дослідного Інституту дальнього зв'язку. У 1945—1981 працював в Манчестерському університеті, з 1951 — професор астрономії і директор Експериментальної станції Джодрелл-Бенк цього університету (нині — Наффілдська Радіоастрономічна лабораторія). Був ініціатором створення найбільшої у свій час у світі радіоастрономічної обсерваторії Джодрелл-Бенк і очолив будівництво основних її інструментів, найбільший з яких — 76-метровий рухливий параболоїд — почав діяти в 1957.

Наукові праці присвячені вивченню метеорів і нестаціонарних зірок радіоастрономічними методами. Розглянув низку теоретичних питань, пов'язаних з радіолокацією метеорних слідів, і розробив методи визначення швидкостей метеорів і фізичних умов у їхніх йонізованих слідах. Здійснив велику кількість експериментів з радіолокації метеорів. Виявив в 1958 радіовипромінювання спалахів зірок типу UV Кита. Організував міжнародні одночасні оптичні та радіо-спостереження цих об'єктів; визначив характеристики їхнього радіовипромінювання, знайшов, що відношення енергії, що генерується в радіодіапазоні, до оптичної енергії у спалахуючих зірок приблизно в 1000 разів більше, ніж у Сонця під час хромосферних спалахів. Керована ним обсерваторія Джодрелл-Бенк активно брала участь у спостереженні за космічними кораблями і апаратами (у тому числі радянськими), а також у міжнародних Радіоінтерферометричних спостереженнях з наддовгими базами (зокрема, у співпраці з радянськими радіоастрономічними обсерваторіями).

Автор монографії «Метеорна астрономія» (1954, рос. пер. 1958).

Почесний член Американської академії мистецтв і наук (1955), Нью-Йоркської АН (1960), Шведської королівської академії наук (1962), президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1969—1971), віце-президент Міжнародного астрономічного союзу (1970—1976).

Королевська медаль Лондонського королівського т-ва (1960), медаль ім. Д. і Ф. Гуггенхейма Міжнародної федерації астронавтики (1961), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1981).

На його честь названо астероїд 8079 Бернардловелл[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Physicist Sir Bernard Lovell dies // The Independent — 2012. — 176681 екз. — ISSN 0951-9467
  5. A visionary pioneer of radio astronomy // The Sydney Morning HeraldSydney: Fairfax Media, 2012. — ISSN 0312-6315
  6. Sir Bernard Lovell
  7. http://www.astron.nl/dailyimage/main.php?date=20120808
  8. NNDB — 2002.
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]