Биков Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Биков Микола Володимирович
Зображення
Дата народження 18 (31) грудня 1909
Місце народження Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Дата смерті 18 квітня 1945(1945-04-18) (35 років)
Місце смерті Вроцлав, Адміністративний округ Бреслауd, Провінція Нижня Сілезія, Вільна держава Пруссія, Німеччина, Німецький рейх
Поховання Цвинар радянських офіцерівd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Alma mater Київський державний інститут кінематографії (1932)
Професія кінооператор, кінематографіст
Нагороди
орден Червоного Прапора медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня
Сталінська премія
IMDb ID 0125906
CMNS: Биков Микола Володимирович у Вікісховищі

Микола Володимирович Би́ков (нар. 31 грудня 1909, Луганськ — пом. 18 квітня 1945, Бреслау) — україський радянський кінооператор. Батько конструктора Ернеста Бикова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 [31] грудня 1909(19091231) року в місті Луганську (нині Україна). Упродовж 1924—1927 років працював електротехніком, проявником на Ялтинській кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління. З 1928 року — помічник оператора Київської кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління. 1929 року розпочав роботу в кіно як кінокореспондент, потім працював оператором у відділі техфільму Київської кінофабрики. 1932 року закінчив робітфак при Київському інституті кінематографії. З 1941 року працював на кіностудії «Київнаукфільм».

У Червоній армії з червня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні: з серпня 1942 року — оператор кіногрупи Західного фронту; з лютого по сепень 1943 року — у партизанських бригадах Калінінської області; з липня 1943 року — оператор кіногрупи Калінінського фронту; з липня 1944 року — у кіногрупі 1-го Українського фронту; з січня 1945 року — у кіногрупі Військово-повітряних сил[1]. Член ВКП(б) з 1943 року. Мав військове звання капітана. Нагороджений медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» (1943), орденом Червоної Зірки (4 грудня 1944)[2].

Загинув 18 квітня 1945 року при взятті Бреслау (нині Вроцлав). Був похований в Бреслау на цвинтарі Кшиках (ділянка № 1, могила № 16)[3]. Перепохований на вроцлавському Цвинтарі радянських офіцерів[4].

Творчість[ред. | ред. код]

На Київській кіностудії зняв кінокартини
  • «Паразитологія» (1931);
  • «Боротьба з аварійністю в ВПС» (1932—1937, цикл);
  • «Теорія польоту» (1939).
Матеріали, зняті під час німецько-радянської війни увійшли до фільмів
У 1941—1942 роках зняв навчальні військові фільми
  • «Десантування повітряних військ»;
  • «Парашут»;
  • «Таранний удар».

Брав участь у зйомках фільму «Визволення» (1939, режисери Олександр Довженко та Юлія Солнцева).

Вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]