Большак Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Григорович Большак
Большак Василь Григорович2.jpg
Народився 23 квітня 1922(1922-04-23)
Безуглівка
Помер 17 грудня 1988(1988-12-17) (66 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність політик
Членство КПРС і КПРС
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Премії Республіканська премія імені Ярослава Галана

Васи́ль Григо́рович Больша́к (23 квітня 1922, село Безуглівка, тепер Київська область — 17 грудня 1988, Київ) — український радянський письменник, радянський державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 23 квітня 1922 року в селі Безуглівці на Полтавщині (тепер Згурівського району Київської області) у селянській родині.

З 1937 року — учень Українського комуністичного газетного училища в місті Харкові. У 1938—1940 роках навчався у Харківській школі політичної освіти. Потім був курсантом військово-медичного училища.

У 1941—1945 р. — служив у Червоній армії. Учасник радянсько-німецької війни. Служив старшим військовим фельдшером терапевтичного польового рухомого госпіталю, командиром санітарного взводу 60-ї армії.

Член ВКП (б) з 1943 року.

З 1945 року — кореспондент Київської обласної газети «Київська правда». У 1946 році — слухач курсів газетних працівників при ЦК КП(б)У. У 1946—1950 роках — завідувач відділу Ізмаїльської обласної газети «Придунайська правда» (Ізмаїл).

У 1950—1953 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК Компартії України.

У 1953—1962 р. — завідувач відділу республіканської газети «Колгоспне село», відповідальний секретар редакції журналу «Советская Украина», заступник редактора, відповідальний редактор журналу ЦК ЛКСМУ «Дніпро».

У 1962—1972 р. — головний редактор журналу «Україна».

1 вересня 1972 — 10 грудня 1979 р. — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по кінематографії.

У 1979—1985 р. — головний редактор журналу «Український театр».

На XXV з'їзді Комуністичної партії України обраний членом Ревізійної комісії Компартії України.

Могила Василя Большака

Помер 18 грудня 1988 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість[ред. | ред. код]

Обкладинка книги

Провідна тема творчості — життя колгоспного села. Автор книг нарисів, документальних повістей, романів:

  • «На мирній землі» (1952);
  • «Сила молода» (1957);
  • «Поїдем за Десну» (1959);
  • «Рідні простори мої» (1959);
  • «Весна-красна» (1959);
  • «Слово про подолянку» (1960);
  • «Співати в гаю солов'ям» (1960);
  • «Образа» (1962);
  • «Глибокий яр» 1964;
  • «Дітям не дозволяється» 1966;
  • «Щедрик-ведрик» (1969);
  • «Геліос — бог сонця» (1974);
  • «Провідник в бездну» (1974);
  • «Не журіться, професоре» (1978);
  • «Осінь пахне медами» (1981);
  • збірок гумору і сатири та інше.

Нагороди, премії[ред. | ред. код]

Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного прапора, орденом Червоної Зірки та медалями.

За статті в книзі «Гусак на Бродвеї» в 1967 році удостоєний республіканської премії імені Я. Галана.

Література[ред. | ред. код]