Большова Ганна Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Большова Ганна Леонідівна
Anna Bolshova 2-2! by Alexey Nikishin.jpg
Народилася 26 січня 1976(1976-01-26) (43 роки) або 21 січня 1976(1976-01-21)[1] (43 роки)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актриса
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Заклад «Ленком»
Нагороди
Заслужений артист Росії
IMDb nm1370204

Ганна Леонідівна Большова (нар.. 26 січня 1976, Москва) — російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Росії (2017)[2]. Почесний діяч мистецтв Москви (2014).

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 26 січня 1976 року в Москві в родині вченого-фізика Леоніда Олександровича Большова (нар.. 23 липня 1946 року[4]), нині академік РАН, директор Інституту проблем безпечного розвитку атомної енергетики (лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки 1988 року, нагороджений орденом Мужності за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в 1997 році та орденом Пошани в 2006 році)[5], і Наталії Михайлівни Большової (нар.. 1946).

Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів. Вона грала трагічних героїнь — Марію Стюарт, Катерину; один час працювала з батьком Лії Ахеджакової, який був режисером в Майкопі. Прабабуся по батьківській лінії була відомим педіатром. Прадід був священиком, співав у церковному хорі.[6]

З дитинства займалася гірськими лижами, англійською, малюванням, співом, сольфеджіо.

Коли вчилася в сьомому класі, утворився театральний ліцей «Арлекін». Вона надійшла, рік провчилася. Тоді ж в ГІТІСі оголосили набір до коледжу на експериментальний курс при режисерському факультеті. Навчалася за інтегрованою програмою — освітні та спеціальні предмети.

В 1995 році закінчила Російську академію театрального мистецтва (курс Б. Р. Голубовського) і була запрошена в театр імені Гоголя, де грала в спектаклях «Комедія про Фрол Скобелєва» (Варя), «Вірна дружина» (Марі-Луїз) тощо.

У 1998 році запрошена в «Ленком» на роль Панночки у виставі «Містифікація», потім грає у виставі «Королівські ігри» (Анна Болейн), а також знаменитому спектаклі «Юнона і Авось» (Кончіта). Грає у виставах «Приборкання приборкувачів» (Марія), «Тартюф» (Ельміра), «Місто мільйонерів» (Діана), «Дона Флор» (Селія) та інших.

У кіно дебютувала в серіалі «З новим щастям!». Роль Наталки в серіалі «Зупинка на вимогу» принесла їй таку популярність, що Ганну стали впізнавати на вулицях. Грала головну роль в серіалах і фільмах «Сваха», «Єрмолови», «Мій особистий ворог», «Казароза», «Любов і страхи Марії» та ін.

Брала участь у проекті Першого каналу «Зірки на льоду» в парі з фігуристом Олексієм Тихоновим. В 2009 році взяла участь в аналогічному шоу «Льодовиковий період» в парі з Повіласом Ванагасом. Пара посіла третє місце. В кінці січня 2014 року стала переможцем конкурсу пародистів «Повтори!» на Першому каналі Росії. З 2014 року — член журі проекту «Точнісінько».

За даними деяких ЗМІ, є послідовницею тоталітарної секти «Долина сонця»[7][8]. Сама ж Ганна заперечує свою участь в секті[9]. У 2016 році стала однією з учасниць проекту «Кіношоу» на каналі НТВ.

Родина[ред. | ред. код]

Була заміжня за зведеним братом Антоном Канаєвим (нар.. 1982), сином Ганни Євгенівни Большової (Канаєвої), другої дружини її батька. Батько й мачуха одружилися влітку 2000 року, єдинокровний брат Давид Большов (нар.. у серпні 2000).

Другий чоловік — художник Олександр Макаренко, у них є син Данило Макаренко (нар.. у серпні 2008)[10][11].

Сестра Олександра[12] (нар.. 1971[13]) — вчитель музики в школі, в неї є син Петро (нар.. 1994), племінник Ганни.

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Ганна Большова свідомо порушила державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. Два дні з 14 та 15 лютого 2018 року вона разом з іншими акторами (Анатолієм Васильєвим, Єгором Баріновим та Ольгою Волковою) незаконно гастролювала кримськими містами, граючи на сцені у спектаклі «Сімейна Вечеря в Половині Другого» (Сімферопольський музичний театр та Севастопольський театр імені А. В. Луначарського)[14][15]. Крім того, у травні 2018 року вона ще раз приїжджала до окупованого Севастополя на XХVII Міжнародний Кінофорум «Золотой Витязь»[16].

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Озвучення[ред. | ред. код]

  • 1984 — Подарунок для слона — Жабеня (в українській версії)
  • 2007 — Війна і мир (Росія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща) — Марі
  • 2010 — Білка і Стрілка. Зоряні собаки — собака Білка

Дубляж[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Указ Президента Російської Федерації від 27 червня 2017 року № 288 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації»
  3. Большова Анна Леонидовна / Большова Ганна Леонідовна / Bolshova Anna Leonidovna (рос.)
  4. Большов Леонід Олександрович
  5. Большов Леонід Олександрович
  6. Ганна Большова
  7. Анна Велигжанина. (25 Февраля 2010). Анна Большова зарабатывает деньги для тоталитарной секты? (ru). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 2013-02-21. Процитовано 2013-10-20. 
  8. Анна Большова отдала сына сектантам! (ru). sobesednik.ru. февраль 2010. Процитовано 2013-10-20. 
  9. Анна Большова: «Мне казалось, что история с сектой давно забыта…» (ru). Коллекция. Караван историй. май 2015. Процитовано 2019-03-01. 
  10. Большова народила сина
  11. Интервью с Анной Большовой: Бросить Москву ради сына (ru). woman.ru. 21 сентября 2009. Архів оригіналу за 2012-02-20. Процитовано 2011-11-09. 
  12. Ганна Большова віддала сина сектантів!
  13. Біографія Анни Большової
  14. Четверо російських акторів потрапили до бази «Миротворця» після вистави у Криму
  15. Севастопольцев позвали на «Семейный ужин в половине второго» (відео)(рос.)
  16. За нравственные идеалы, за возвышение души человека(рос.)
  17. Королевские игры (ru). Ленком. Архів оригіналу за 2013-08-18. Процитовано 2013-09-01. 
  18. Пролетая над гнездом кукушки (Затмение) (ru). Ленком. Архів оригіналу за 2014-01-29. Процитовано 2013-09-01. 
  19. Город миллионеров (ru). Ленком. Архів оригіналу за 2013-08-18. Процитовано 2013-09-01. 
  20. Испанские безумства (ru). Ленком. Архів оригіналу за 2013-08-18. Процитовано 2013-09-01. 
  21. Дона Флор и два её мужа (ru). Ленком. Архів оригіналу за 2014-11-04. Процитовано 2014-11-04. 
  22. Крутые виражи (ru). www.teatr.ru. Процитовано 2014-01-09. 
  23. Трамвай «Желание» (ru). Театр Миллениум. Архів оригіналу за 2015-10-16. 

Посилання[ред. | ред. код]