Ахеджакова Лія Меджидівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лія Ахеджакова
На прем'єрі фільму Generation П
На прем'єрі фільму Generation П
Ім'я при народженні Лія Меджидівна Ахеджакова
Народилася 9 липня 1938(1938-07-09)[1] (79 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Національність адигейка
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Рід діяльності актор
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності 1962 — дотепер
У шлюбі з Носик Валерій Бенедиктович
Звання
Народний артист Росії
Заслужений артист РРФСР
Заслужений артист України
IMDb ID 0015253
Нагороди та премії

CMNS: Лія Ахеджакова на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лі́я Меджи́дівна Ахеджа́кова (рос. Лия Меджидовна Ахеджакова; нар. 9 липня 1938, Дніпропетровськ, Українська РСР) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1970). Заслужена артистка України (1994) [2] [3].

Життєпис[ред.ред. код]

Походить із знатного адигейського княжого роду Ахеджакова. Виросла в театральній родині в Майкопі. Батько Меджид Салехович Ахеджак — головний режисер, мати Юлія Олександрівна — акторка Адигейського драматичного театру. В останні роки батько осліп, мати страждала на відкриту форму туберкульоза, померла від раку у 1990. У фільмі «Старі шкапи» Лія з батьком зіграли батька і дочку.

У 1956 Лія вступила до Московського інституту кольорових металів і золота, де провчилася півтора року.

З 1961 працювала в Московському ТЮЗі в амплуа травесті.

У 1962 закінчила ГІТІС ім. А. В. Луначарського.

З 1977 працює у театрі «Современник». Одна з перших великих робіт — виставу «Квартира Коломбіни» в постановці Романа Віктюка, де режисер доручив акторці одразу чотири головні ролі.

Родина[ред.ред. код]

Була заміжня за актором Малого театру Валерієм Носиком, художником Б. П. Кочейшвілі. Влітку 2001 року зареєструвала шлюб з московським фотографом. Дітей немає.

Погляди[ред.ред. код]

Відома своєю активною громадянською позицією[4]. Під час Євромайдану акторка розповіла, що пильно стежить за ходом подій і дуже переживає і одночасно захоплена сміливістю українців. Лія Ахеджакова підкреслила, що Росії є чому повчитися в України[5]. Вона зазначила: попри те, що російський і український народи є братами, Україна «втекла» від Росії при першій же можливості. Це пов'язано з тим, що на українській землі ще пам'ятають табори Сталіна і Голодомор[6].

У березні 2014 року разом з понад 200 іншими російськими кінематографістами акторка підписалась під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ та проти російської військової інтервенції в Україну[7]. Підписала звернення ініціативної групи з проведення конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму», підписала звернення на захист російського музиканта Андрія Макаревича, що виступив із критикою політики російської влади на Україні.

У липні 2014 року актриса знову публічно виступила, прочитала вірш Орлуша «Реквієм по МН-17», де від імені Росії взяла на себе відповідальність за збитий над Донецькою областю пасажирський літак.

29 червня 2015 року під час інтерв'ю телеканалу «Дощ» принесла публічні вибачення «народу Вірменії за російську агресію».

У березні 2015 року виступила з підтримкою Надії Савченко[8].

Творчість[ред.ред. код]

Зіграла на сцені безліч різнопланових ролей. Прагнення повніше реалізувати свою індивідуальність привело її в середині 1990-х років у приватну антрепризу, де на неї чекав особливий успіх у виставі за п'єсою Миколи Коляди «Перський бузок» (режисер Борис Мільграм).

З 1973 знімається в кіно. Дебютна роль у фільмі «Шукаю людину» була відзначена призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.

Одна з найкращих ролей в кіно — епізодична роль жінки з годинником у фільмі «Двадцять днів без війни».

Всенародна любов прийшла до акторки після зйомок у фільмах Е. А. Рязанова, який розкрив талант акторки. За роль Фіми у фільмі «Небеса обітовані» (1991) — премія «Ніка» в номінації «Роль другого плану» за 1991 рік, за результатами опитування журналу «Радянський екран», була названа найкращою акторкою 1991-го року. Актор Валентин Гафт присвятив Лії Ахеджакової одну зі своїх знаменитих епіграм.

У січні 2012 року під час вистави «Селестіна» Лія Ахеджакова невдало впала. Акторка сильно пошкодила ногу, зламала руку, крім того, лікарі виявили тріщину ребра. У зв'язку з травмами, отриманими акторкою, театру «Современник» довелося скасувати всі спектаклі з її участю, а також перенести гастролі.

Фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132766183 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. 1184348 Почесне звання присвоєно указом Президента Росії № 2227 від 29 грудня 1994
  3. Велика Російська енциклопедія: У 30 т. / Голова наук.-ред. ради Ю. С. Осипов. Відп. ред С. Л. Кравець. Т. 2. Анкілоз - Банку. - М.: Велика Російська енциклопедія, 2005. - 766 с.: Іл.: Карт.
  4. Лія Ахеджакова: Нехай ображають, але я Україну не зраджу
  5. Лия Ахеджакова со слезами на глазах посоветовала России поучиться «человеческой храбрости» у Украины / ТСН, 11 грудня 2013
  6. Лия Ахеджакова уверена, что Майдан напугал власть / УРА-Информ (рос.)
  7. Ответ российских кинематографистов украинским коллегам / Союз кинематографистов и профессиональных кинематографических организаций и объединений России (рос.)
  8. Эксклюзив: Лия Ахеджакова обратилась к Надежде Савченко Факти ICTV. Факты недели, 08.03.2014

Посилання[ред.ред. код]