Янош Бояї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Больяй Янош)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Бояї
(угор. Bolyai János
Bolyai János (Márkos Ferenc festménye).jpg
Януш Бояї
Народився 15 грудня 1802(1802-12-15)[1][2][3]
Клуж-Напока, Румунія[4]
Помер 27 січня 1860(1860-01-27)[1][2][3] (57 років)
Тиргу-Муреш, Муреш, Румунія[4]
·хвороба
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Діяльність математик
Відомий завдяки математика
Alma mater Терезіанська академія (6 вересня 1822)[5]
Науковий керівник Farkas Bolyai[d][6]
Володіє мовами латина[1]
Magnum opus Неевклідова геометрія
Батько Farkas Bolyai[d]

Я́нош Боя́ї (угор. Bolyai János; 15 грудня 1802, Коложвар — 27 січня 1860, Марошвашархей) — угорський математик.

Янош Бояї народився в трансильванському містечку Коложвар; нині це Клуж-Напока, Румунія, а тоді воно належало Австрійській імперії. Його батько, відомий математик Фаркаш Бояї, ще в ранньому віці навчив сина основ математики. У 1822 році Янош закінчив Військово-інженерний коледж у Відні, при цьому він вивчив семирічний курс за 4 роки. Бояї є творцем неевклідової геометрії, основні положення якої він розробив незалежно від М. І. Лобачевського і опублікував 1832. 1837 подав на конкурс у Ляйпцигу працю, в якій дав узагальнення поняття комплексного числа, випередивши побудову Вільяма Гамільтона. Праці Бояї не здобули визнання за його життя. Бояї помер у тяжкому психічному стані. На його честь названо астероїд 1441 Бояї[7] та засновано математичну премію.

Янош Бояї

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119372886 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://gdz.sub.uni-goettingen.de/dms/load/img/?PID=GDZPPN002126338
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]