Каган Веніамін Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каган Веніамін Федорович
Ім'я при народженні рос. Вениамин Фёдорович Каган
Народився 9 березня 1869
Шяуляй, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер 8 травня 1953(1953-05-08)[1] (84 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність євреї[2]
Діяльність математик, історик математики, викладач університету
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів Диференціальна геометрія, геометрія, Тензорний аналіз, Неевклідова геометрія і математика
Заклад Новоросійський університет, Одеський інтститут народної освіти, Московський університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Марков Андрій Андрійович[3] і Konstantin Posse[d]
Аспіранти, докторанти Viktor Wagner[d][4], Рашевський Петро Костянтинович[d], David Pikus[d], Abram Lopshits[d][4], Aleksandr Norden[d][4] і Яглом Ісаак Мойсейович[4]
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораМедаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Сталінська премія
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

Веніамін Федорович Каган (25. 02 (9. 03). 1869, м. Шавлі Ковенської губернії, Російська імперія– 08. 05. 1953, Москва, СРСР) – математик.

Біографія[ред. | ред. код]

Веніамін Федорович (Беніамін Фалькович) Каган народився 9 березня 1869 року м. Шауляй (нині м. Шяуляй, Литва) . Від 1871 року жив у Катеринославі.

В 1892 році екстерном закінчив фізико-математичний факультет Київського університету.

У 1897 - 1920 роках працював у Новоросійському університеті приват-доцентом кафедри чистої математики.

В 1898 році склав магістерський іспит, а 1907 році захистив магістерську дисертацію «Основанія геометрії».

В 1901 - 1917 роках був головним редактором журналу «Вѣстникъ опытной физики и элементарной математики» , при якому діяло також наукове видавництво «Mathesis» (1904–1918 рр. ).

Один із засновників привататної європейської чоловічої гімназії (її інспектор у 1903–1918 рр.) та Одеських вищих жіночих курсів (1906 р.), де до 1909 був секретарем, а у 1917–1919 роках – деканом фізико-мат.ематичного факультету.

В 1920 в Одесі очолював наукове бюро Губернського відділу народної освіти і науковий відділ Губернського управління у справах друку. Брав участь у заснуванні Одеського фізико-математичного інституту. В Одеському інституті народної освіти працював професором і завідувачем першої в Одесі кафедри геометрії. Видавав «Журнал чистого и прикладного знания», «Журнал Одесской высшей школы».

Від 1922 року був професором, дійсним члеом Науково-дослідного інституту математики та механіки Московського університету, 1932–1952 роках – засновником-завідувачем кафедри диференціальної геометрії. Водночас у 1922–1930 ролказ був засновником-завідувачем кафедри вищої математики 2-го Моск. університету.

У 1934 році без захисту дисертації присуджений науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.

Був рганізатором і керівником семінару з векторного й тензорного аналізу (1927–1953 рр.), редактором його «Праць…». Від 1924 року також очолював відділ точних і природничих наук головної редакції Великої Радянської Енциклопедії Держвидаву СРСР (Москва).

В 1934 - 1939 роках був депутатом Московської міскої ради.

Помер 8 травня 1953 року в Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основними напрямами наукової діяльності В. Ф. Кагана є: основи геометрії, неевклідова геометрія, диференціальна геометрія і топологія, тензорний аналіз та його застосування до ріманової геометрії та її узагальненням [5].

Був популяризатором наукового доробку М. Лобачевського, здійснив перший систематизований виклад його геометрії («Очеркъ геометрической системы Лобачевскаго». - О., 1900), видав повне зібрання праць вченого у 2-х томах (1946–1949 рр.), написав монографію «Лобачевский» (Москва; Ленинград, 1944; 1948)

На грані XIX—XX століть стала актуальною задача побудови логічно бездоганної системи аксіом для евклідової геометрії, яка дозволяла б отримувати твердження евклідової геометрії шляхом суто логічного виведення, яке не апелювало б до геометричної наочності. Майже одночасто були запропоновані три такі системи, засновники яких рухались різними шляхами. Наприклад, в системі Маріо Пієрі[en] (1899) за основу було поняття руху, в системі Давида Гільберта (1899) — поняття Конгруентності; а в основу системи Кагана (1902) було покладено поняття відстані. Основні положення запропонованого ним підходу були викладені в статті «Система посылок, определяющих евклидову геометрию»[6], а ретельний аналіз вибраної системи аксіом (з доведенням логічної незалежності кожної аксіоми від інших і їхньої взаємної сумісності) містився у виданих пізніше двох томах монографії «Основания геометрии»[7][8]. Хоча спершу найбільшу увагу математиків привернула аксіоматика Гільберта, з 1930-тих геометри також звертали увагу на систему Кагана — як і через її методичні достоїнства, так і в зв'язкуз ростом уваги до створеної Морісом Фреше (1906) загальної концепції метричних просторів[9][10].

Засновник тензорної диференціально-геометричної школи в СРСР. За допомогою методів тензорного аналізу розвивав ріманову геометрію та її узагальнення. Увів поняття субпроектів простору (1933 р.).

Праці[ред. | ред. код]

  • Объ обратныхъ фигурахъ // Вѣстник опытной физики и экспериментальной математики. - 1887. - № 13.
  • Элементы аналитической геометріи на поверхностяхъ постоянной отрицательной кривизны.- Казань, 1896.
  • Каган В. Ф.  Система посылок, определяющих евклидову геометрию // Записки Математического отделения Новороссийского общества естествоиспытателей. — 1902. — Т. XX. — С. 67—105.
  • Каган В. Ф. Основания теории определителей. - Одесса, 1922.- 336 с.
  • Каган В. Ф. Основания геометрии. Т. 1. Опыт обоснования евклидовой геометрии. — Одесса : Экономическая типография, 1905. — 794 с.
  • Каган В. Ф. Основания геометрии. Т. 2. Исторический очерк развития учения об основаниях геометрии. — Одесса : Экономическая типография, 1907. — 556 с.
  • Каган В. Ф. Что такое алгебра?. — Одесса : Mathesis, 1910. — 772 с.
  • Каган В. Ф. Основания теории определителей. — Одесса : Гос. изд-во Украины, 1922. — 336 с.
  • Каган В. Ф. Основы теории поверхностей в тензорном изложении. Ч. 1. Аппарат исследования. Общие основания теории и внутренняя геометрия поверхностей. — М.-Л. : Гостехиздат, 1947. — 512 с.
  • Каган В. Ф. Основы теории поверхностей в тензорном изложении. Ч. 2. Поверхности в пространстве. Отображения и изгибания поверхностей. Специальные вопросы. — М.-Л. : Гостехиздат, 1948. — 408 с.
  • Каган В. Ф. Лобачевский. 2-е изд. — М.-Л. : АН СССР, 1948. — 506 с.
  • Каган В. Ф. Архимед. Краткий очерк о жизни и творчестве. — М.-Л. : Гостехиздат, 1949. — 52 с.
  • Каган В. Ф. Основания геометрии. Учение об обосновании геометрии в ходе его исторического развития. Ч. 1. Геометрия Лобачевского и её предыстория. — М.-Л. : Гостехиздат, 1949. — 492 с.
  • Каган В. Ф. Основания геометрии. Учение об обосновании геометрии в ходе его исторического развития. Ч. 2. Интерпретация геометрии Лобачевского и развитие её идей. — М.-Л. : Гостехиздат, 1956. — 344 с.
  • Каган В. Ф. Субпроективные пространства. — М. : Физматгиз, 1961. — 218 с.
  • Каган В. Ф. Очерки по геометрии. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1963. — 570 с.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. http://www.unn.ru/math/no/12/_nom12_011_rikun.pdf — С. 123.
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. а б в г Математична генеалогія — 1997.
  5. Боголюбов, 1983, с. 200
  6. Каган, 1902
  7. Каган, 1905
  8. Каган, 1907
  9. Яглом, 1972, с. 597—600
  10. Ефимов, Лопшиц, Рашевский, 1949, с. 7—8