Борозєнцев Леонід Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борозєнцев Леонід Леонідович
Леонід Борозєнцев 1.jpg
Леонід Борозєнцев
Народився 4 березня 1971(1971-03-04) (51 рік)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Місце проживання м. Вінниця Вінницька область
Діяльність Російськомовна література України
Відомий завдяки антиукраїнським поглядам поет

Леоні́д Леоні́дович Борозє́нцев нар. 1971, м. Вінниця, Вінницька область — адепт «російського світу» в Україні[1], поет, слем-майстер, один із засновників сучасного поетичного руху в Україні та ринг-рефері поетичних турнірів.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 березня 1971 р. і проживає у Вінниці. Випускник Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за фахом «філологія».[2] Голова Вінницької обласної організації Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (з 2007 р.),[3] член правління МСПУ, ідеолог поетичної групи «Лірики Transcendent'a», один із засновників всеукраїнського літературного руху «ЛІРИКИ+»,[4] до 2018 р. — один з кураторів громадської ініціативи «Вінницький Дім поета».[5]Очолює вінницькі осередки організацій «Рускоє Двіженіє України», «Рускоє собраніє».[6]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Творчі здобутки на початку 90-х років XX століття пов'язані з вінницьким літературним об'єднанням «Сучасник». Починає друкувати вірші у регіональній пресі під псевдонімом «Леонід Пирогович», втім, вже на початку ХХІ ст. — під власним ім'ям. Співпрацює з газетами «Камертон», «Резонанс», «Поле литературное», видавництвом «Континент-ПРИМ». Виступає ініціатором створення у Вінниці поетичної групи «Лірики Transcendent'a» (2003), публікації колективних видань.

З 2003 р. — учасник багатьох літературних фестивалів поезії, у тому числі міжнародного рівня, таких як «Київські Лаври» (2006—2012 рр.), Міжнародний Волошинський фестиваль поезії в Коктебелі (2009—2012 рр.), поетичний фестиваль «Каштановий Дім» (Київ, 2006—2012 рр.), Міжнародний бардівський зліт «Тетянин День» (Вентспілс, 2001 р.). Дипломант Всеукраїнського фестивалю поезії «Еліта-2006» (Луганськ), фестивалю авторської пісні та пісенної поезії ім. Довлета Кєлова «Острів» (Київ, 2010, 2011). Лауреат і переможець низки міжнародних та всеукраїнських фестивалів, серед яких — Міжнародний фестиваль поезії в Ялті «Сінані Фест» (2007), Міжнародний літературний фестиваль ім. Наталії Хаткіної «Cambala — 2010» (Донецьк), Міжнародний фестиваль літератури і культури «Слов'янські Традиції» (АР Крим, 2012), Міжнародний фестиваль літературних альманахів «Редкая птица» (Дніпропетровськ, 2013). На Міжнародному літературному конкурсі «Согласование времён» (Німеччина, 2010) його вірші стали вважатися одними з найкращих. Куратор майданчиків на всеукраїнських та міжнародних поетичних фестивалях «Літаючий дах» (Черкаси, 2005, 2006, 2008, 2010), «Сінані Фест» (Ялта, 2007, 2008), «Відкритий доступ» (Запоріжжя, 2007), «Крик на лужайке» (Дніпропетровськ, 2008), «ТА-НЕ-НА-ДО» (Дніпропетровськ, 2011), «ЛАВ in fest» (Харків, 2011), «Ватерлиния» (Миколаїв, 2011), «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 2009—2012 рр.), «Сила Вітру» (Зоринськ Луганської області, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Вінниця, Сімферополь, Донецьк, Луганськ, Київ, 2010—2013 рр.), «Каштановий Дім» (Київ, 2009—2012 рр.), «Київські Лаври» (2011), «Волошинський фестиваль» в Коктебелі (2010—2012 рр.), "Слов'янські Традиції (АР Крим, 2012).[7] Працював у складі журі поетичних фестивалів та конкурсів «Пушкінское кольцо» (Черкаси, 2006), «Многоточие» (Бахчисарай, 2011), «АВАЛгард» (Харків, 2011), Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен» (Німеччина, 2011), Всеукраїнського літературного конкурсу «Каплантида» (Київ, 2012). З 2001 р. — в команді організаторів на Поділлі щорічного всеукраїнського конкурсу одного вірша «Малахітовий носоріг», з 2006 р. — Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса». Учасник семінару творчої молоді видавництва «Смолоскип» у Ворзелі (2010), І та ІІ трансцендентальних читань у Канаві (2010, 2011 рр.). Перебував у складі редакційних колегій літературних газет «Поле литературное», «ЛІТТЕРРА». Редактор регіональних альманахів поезій «Полярник літературний» (1999), «Маскарад» (2004), журналу «Сетеариум» (2015). Один із засновників і адміністраторів (2008—2011 рр.) літературного Інтернет-порталу «ЛІТФЕСТ».[8]

Лауреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2007)[9], літературної премії ім. В.Сосюри (2013), премії ім. Юрія Каплана (2013). Почесне звання «Прапороносець Голів Земної кулі» (Знаменосец Председателей Земного шара) (2014).

Твори[ред. | ред. код]

Л. Борозєнцев — автор трьох російськомовних книжок поезій:

Він один з шести авторів і редактор поетичних збірок групи «Лірики Transcendent'a»:

Друкується в періодичних виданнях України, Німеччини, Росії, США. Його твори надруковані в антологіях: «Антологія сучасної новелістики та лірики України» (Канів, 2005)[12], «Украина. Русская поэзия. ХХ век» (Київ, 2008)[2], «Поезія третього тисячоліття» (Німеччина, 2012).[13] у багатьох колективних збірках та альманахах, серед яких — «Листья» (Остін, США, 2007)[14], «Согласование времен» (Німеччина, 2010)[15], «Каштановый Дом» (Київ, 2006,[16] 2010,[17] 2012[18]), «Радуга» (Київ, 2011)[19], «Взмах крыла» (Вінниця, 2003)[20], «Вінницький край» (Вінниця, 2004, 2012[21]), «Провинция» (Запоріжжя, 2006[22] та 2009[23]), «Харківський міст» (Харків, 2010)[24], «Стых» (Дніпропетровськ, 2009)[25], «Давление света» (Луганськ, 2007)[26], «Свой вариант» (Луганськ, 2011[27], 2012[28]), «Донецкий счет» (Донецьк, 2011)[29], «Степ» (Херсон, 2010)[30], «Ощущение полета» (Луганськ, 2011)[31], «ЛитЭра» (Симферополь, 2013)[32]; в літературних газетах — «Российский писатель»[33], «Литературная газета»[34]; в інтернет журналах — «Ступени»[35], «Ликбез»[36] та ін.

Творчість широко представлена у мережі Інтернет, зокрема, на літературних порталах: «Поезія та авторська пісня України» [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.]; Литературно-художественный журнал «Новая литература»[недоступне посилання з червня 2019]; "Стихи. Про: Школа поэзии «Стихира»; «Литсовет» [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]; Рифма. Ру [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Гєоргієвская лєнточка Побєди» стартовала в Вінніце // Сайт Rus.in.ua. — 2010. — 29 квітня. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018. 
  2. а б Русская поэзия. ХХ век. Поэтическая антология (сост. Ю. Каплан). — К.: ТОВ «ЮГ», 2008. — С. 330.
  3. Регіональні організації ВТС «КЛУ». Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 31 січня 2013. 
  4. Біографія на сайті «Согласование времен». Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 31 січня 2013. 
  5. Біографічна довідка Л. Борозєнцева на сайті літературної студії «Писатель в Интернет-пространстве». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 19 квітня 2013. 
  6. «Рускій вєк». Портал МЗС РФ для російських співвітчизників. База даних у близькому зарубіжжі. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018. 
  7. Литературно-художественный журнал «Новая литература». Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 31 січня 2013. 
  8. Літературний Інтернет-портал «ЛІТФЕСТ». Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 25 травня 2019. 
  9. Зелена О. М., Наші земляки — лауреати літературних премій України 2008 року // Подільський книжник: альманах. Вип. 1 (2008 р. / Уклад. Т. Р. Соломонова; ред. М. Г. Спиця; відп. за випуск Н. І. Морозова; Управління культури і туризму Вінниц. облдерж адм.; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця: ДП ДКФ, 2009. — С. 143—144.
  10. Ключи. Стихи. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2005. — С. 38 — 43.
  11. Лирики Transcendent'a. Книга лирики. — Вінниця: Нілан-ЛТД, 2013. — С. 102 — 121.
  12. Антологія сучасної новелістики та лірики України. — Канів: Склянка часу, 2005. — С. 45 — 47.
  13. Поэзия третьего тысячелетия. Антология русской поэзии (сост. Е. Рыжкова). — Берлин: epubli, 2012. — С. 32 — 37.
  14. Листья. Литературно-художественный журнал. — Остін, США, 2007 — С. 58 — 60.
  15. Согласование времён (сост. Е. Рыжкова). — Берлин,: epubli, 2011. — С. 141—144.
  16. Каштановый Дом. Литературный альманах. — № 2. — К.: Байда, 2006. — С. 262—263.
  17. Каштановый Дом. Литературный альманах. — № 6. — К.: Байда, 2010. — С. 134—137.
  18. Каштановый Дом. Литературный альманах. — № 8. — К.: Байда, 2012. — С. 270—271.
  19. Радуга. Журнал художественной литературы и общественной мысли. — № 3. — Київ, 2011. — С. 10 — 13.
  20. Взмах крыла. Временник «Современника», ЛИТО поэтов Винницы / Сост., подгот. текстов А. В. Стебелева, Л. А. Емельяновой; вступ. статья О. П. Кадочникова. — Вінниця, Тиврів: Кобза, 2003. — С. 161 — 170.
  21. Вінницький край. Літературно-мистецький журнал. — 2012. — № 4. — С. 14 −27.
  22. Провинция. Международный литературный альманах. — № 17. — Запоріжжя: Просвіта, 2006. — С. 75 — 74.
  23. Провинция. Международный литературный альманах. — № 19. — Запоріжжя: Просвіта, 2009. — С. 60.
  24. Харківський міст. Літературно-мистецький альманах. — № 4. — Харків: ООО С. А. М. , 2010. — С. 198—199.
  25. Стых. Альманах своевременной литературы. — № 25. — Днепропетровск: Икра, 2009. — С. 103—110.
  26. Давление света. — Луганск: Глобус, 2007. — С. 262—263.
  27. Свой вариант. Альманах Межрегионального союза писателей и Конгресса литераторов Украины. Под ред. В. Спектора. — № 15. — Луганск: ТОВ «Елтон-2», 2011. — С. 249—251.
  28. Свой вариант. Альманах Межрегионального союза писателей и Конгресса литераторов Украины. Под ред. В.Спектора. — № 17. — Луганск: ТОВ «Елтон-2», 2012. — 242—243.
  29. Донецкий счет: 2010 / Сост. А. Кораблев. — Донецк: Точка опоры, 2011. — С. 43 — 52.
  30. Степ. Літературно-художній альманах. — № 19. — Херсон, 2010. — С. 79.
  31. Ощущение полета. Сборник. — Луганск: ООО «Виртуальная реальность», 2011. — С. 62 — 64.
  32. ЛитЭра. Литературный альманах. Выпуск № 7. Поэзия, проза, публицистика. — Симферополь: Доля, 2013. — С. 253—257.
  33. «Российский писатель». Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 19 березня 2013. 
  34. «Литературная газета». — № 41 (6388). — 2012. — 17 октября.
  35. «Ступени». — № 2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2013. 
  36. «Ликбез». — № 70. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 19 березня 2013. 

Джерела і література[ред. | ред. код]