Тиврів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тиврів
Tyvrivskyi rayon gerb.png
Герб Тиврова
Vinnytska Tyvriv Jaroshinsky palace-5.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район Тиврівський район
Код КОАТУУ 0524555100
Засноване перша згадка 1505 року
Магдебурзьке право 1744 року
Статус міста з 1956 року
Населення 3 933 (01.01.2020)[1]
 - повне 3 933 (01.01.2020)[1]
Густота населення 1046.37 осіб/км²
Поштові індекси 22700-22707
Телефонний код +380-4345
Координати 49°00′43″ пн. ш. 28°30′14″ сх. д. / 49.01194° пн. ш. 28.50389° сх. д. / 49.01194; 28.50389Координати: 49°00′43″ пн. ш. 28°30′14″ сх. д. / 49.01194° пн. ш. 28.50389° сх. д. / 49.01194; 28.50389
Висота над рівнем моря 268 м
Водойма Південний Буг
Назва мешканців тиврівчани,тиверці
Відстань
Найближча залізнична станція Гнівань
До станції 14 км
До обл./респ. центру
 - фізична 57 км
 - автошляхами 65 км
До Києва
 - фізична 174 км
 - автошляхами 212 км
Міська влада
Адреса 22700, вул. Незалежності,40 , тел. 2-22-93

CMNS: Тиврів у Вікісховищі

Карта
Тиврів. Карта розташування: Україна
Тиврів
Тиврів
Тиврів. Карта розташування: Вінницька область
Тиврів
Тиврів

Ти́врів — селище міського типу в Україні, районний центр Тиврівського району Вінницької області. Смт розташоване на сході Поділля, на березі Південного Бугу. Станом на 2020 рік населення смт становить 3 933 ос. (у минулому — 4666 ос. на 2001 р. та 5000 на 1970 р.). Харчова промисловість, завод пластмасових виробів зруйнований. До облцентру сполучене автошляхом Т 0212.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Черемошна, яка впадає у Південний Буг.

Історія[ред. | ред. код]

Безпосередньо на території сучасної Тиврівщини розташовувались поселення древнього слов'янського роду, відомого під назвою тиверців. Вважається, що крайньою східною межею розселення тиверців у 8 — 9 століттях нашої ери була межа, що проходила через містечко Тиврів. «Містечко Тиврів на Богу (давня назва річки Південний Буг), стверджував відомий український історик Михайло Грушевський, це одинока осада, що своїм іменем може вказувати на тиверців». Подібні думки лунали на археологічному з'їзді, що проходив у Києві в 1874 році. Там домінувала думка, що Тиврів стоїть на місці старовинного поселення «Тивер». Згодом тиверці увійшли до складу Київської Русі.

В історичних актах є письмова згадка про повітове містечко Тиврів. Ця згадка датується 1393 роком, коли великий князь литовський Вітовт подарував це містечко з навколишніми угіддями «землянину» Герману Дашкевичу «за вислугу». Окрім Тиврова, Дашкевич у своє володіння отримав села Дзвониху, Кліщів, Соколинці, Шендерів і Тростянець.

Післяреволюційна доба[ред. | ред. код]

Під час визвольних змагань 1918—1921 років на Тиврівщині діяли численні загони повстанців, що боролись з більшовицькою окупацією краю. Так тут діяв і загін отамана Артема Онищука, уродженця села Соколинці. Цьому відважному провідникові національно-визвольного руху селян Брацлавщини у 1920—1921 рр., курінному Армії УНР, Валерій Марценюк присвятив історичну повість «Трагічна любов отамана Артема» про «українського патріота, підступно обманутого більшовицькою владою та жорстоко зрадженого коханою жінкою» — чекісткою Ельзою Грундман.[1].

Архітектурна та краєзнавча спадщина[ред. | ред. код]

Пороги на Південному бузі. На задньому плані Палац Ярошинських і Костел Архангела Михаїла

Тиврів має багату архітектурну спадщину. Це і Домініканський костел, палац панів Ярошинських, розкішний парк, закладений графом Гейденом, перша електростанція та інші пам'ятки. Колись у Тиврові була своя броварня, у ХХІ ст. від неї залишилась тільки пам'ять. Збереглися залишки старовинних торгових домів. У колишньому палаці Ярошинських діє ліцей-інтернат поглибленої підготовки у галузях наук. Парк, зараз майже повністю запущений, проте, краса, котра була тут раніше, досі залишилася.

01 вересня 2018 року у Тиврові, в парафіяльному храмі Св. Архангела Михаїла відкрито єдиний у Східній Європі Меморіал мучеників за віру ХХ століття[2][3].

Неподалік від селища знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Буковий гай.

Персоналії[ред. | ред. код]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

  • князь Святослав Святополк-Четвертинський — в 1739 році тут одружився з Анною Островською.[4]
  • У 70-х р.р. ХІХ ст. у Тиврові деякий час перебував на засланні Великий князь Микола Костянтинович Романов, племінник царя Олександра ІІ, онук Миколая І.[5]

Померли[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Олеся Шуткевич (01.09.2018). На Вінниччині відкрили Меморіал мучеників за віру (фото). day.kyiv.ua (укр). День. Процитовано 15.07.2020. 
  3. Меморіал мучеників за віру (uk-UA). Процитовано 2020-07-15. 
  4. Książęta Сzetwertyńscy (02) Архівовано 30 жовтень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Пазин Михаил Сергеевич. Запретные страсти великих князей. Никола Великий князь Николай Константинович (рос). 
  6. Jerzy Michalski. Jaroszyński Zachariasz (1700—1774) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХI/1, zeszyt 48.— S. 22. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]