Брижик Лариса Свиридівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Брижик Лариса Свиридівна
Народилася 16 лютого 1952(1952-02-16) (72 роки)
смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, УРСР, СРСР
Місце проживання Київ, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Фізичний факультет Київського державного університету
Галузь фізика
Заклад Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України
Посада Завідувач відділу теорії нелінійних процесів в конденсованих середовищах (до 03.03.2016 — відділ нелінійної фізики конденсованого стану) Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України
Вчене звання старший науковий співробітник
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Давидов Олександр Сергійович
Батько Брижик Свирид Олексійович
Мати Брижик Федосія Іванівна
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Почесна грамота Верховної Ради України
Особ. сторінка sites.google.com/view/larissabrizhik

Лариса Свиридівна Брижик (16 лютого 1952, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область) — українська фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреатка Золотої медалі Іллі Пригожина[1], член Українського біофізичного товариства, член Міжнародної наукової ради Міжнародного інституту біофізики (Німеччина) з 2000 р. до його розпуску у 2012 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1974 році закінчила Фізичний факультет Київського державного університету. Ще під час навчання, з 1973 року почала працювати на кафедрі теорії ядра та елементарних частинок фізичного факультету Київського державного університету. Навчалася в аспірантурі Інституту теоретичної фізики АН УРСР під керівництвом академіка Олександра Давидова, разом з ним працювала і є співавтором кількох його робіт. Після закінчення у 1974 році університету до 1977 року працювала інженером в науково-дослідному інституті «Сатурн» (зараз науково-виробниче підприємство «Сатурн»). З 1977 року працює в Інституті теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України на різних посадах. До 1983 року — на посаді інженера, з 1983 до 1986 — молодшого наукового співробітника, з 1986 до 1989 — наукового співробітника, з 1989 до 2000 — старшого наукового співробітника. З 2001 року — провідний науковий співробітник, а з 2020 р. - завідувач відділу теорії нелінійних процесів в конденсованих середовищах (до 03.03.2016 — відділ нелінійної фізики конденсованого стану), Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України.

У 1984 році захистила кандидатську дисертацію. Науковий ступінь доктора фізико-математичних наук отримала у 2000 році, захистивши дисертацію на тему «Умови існування та динамічні властивості автолокалізованих електронних станів в низьковимірних молекулярних системах»[2].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Галузі наукових інтересів: теоретична фізика, математична фізика, фізика нелінійних явищ у конденсованих середовищах, біофізика. Досліджувала теорію солітонів, динаміку нелінійних збуджень у конденсованих середовищах, надпровідність, нелінійні механізми перенесення та нагромадження енергії й зарядів у макромолекулах, механізми нетеплової дії електромагнітних випромінювань на біологічні системи. Встановила умови існування й динамічні властивості автолокалізованих електронних станів у низьковимірних молекулярних системах. Уперше довела можливість зв'язування двох електронів у бісолітонному стані в гармонічних та ангармонічних ґратках. Розвинула теорію затриманої люмінесценції біосистем, що дозволило пояснити численні експериментальні дані, вивчала солітонний механізм нетеплового резонансного впливу електромагнітних випромінювань на живі організми.

Нагороди[ред. | ред. код]

Облікова картка Лауреата Державної премії України Брижик Лариси Свиридівни

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Спаривание электросолитонов в мягких молекулярных цепях // ФНТ. 1984. Т. 10, № 7 (у співавторстві) (рос.)
  • The bisoliton mechanism of electron transport in biological systems // J. of Biological Physics. 1993. Vol. 19, № 1 (англ.)
  • Soliton generation in molecular chains // Phys. Rev. B. 1993. Vol. 48, № 5 (англ.)
  • Input of soliton states into the delayed luminescence of biological systems // Europhysics Letters. 2000. Vol. 52, № 2 (у співавторстві) (англ.)
  • Soliton dynamics and Peierls-Nabarro barrier in a discrete molecular chain // Phys. Rev. B. 2000. Vol. 61, № 2 (у співавторстві) (англ.)
  • Spontaneously localized electron states in a discrete anisotropic two-dimensional lattice // Physica D. 2000. Vol. 146 (у співавторстві) (англ.)
  • Dynamical properties of Davydov solitons. // Ukr. J. Phys. 2003. Vol. 48. №7.
  • Nonlinear mechanism for weak photon emission from biosystems. Indian Journal of Experimental Biology. // 2008. Vol. 46. №5. (англ.)
  • On the role and impact of electromagnetic fields in ecosystems. // Int. J. Design & Nature and Ecodyn. 2011. Vol. 6. Issue 4. (англ.)
  • On the Mechanisms of Wound Healing by Magnetic Therapy: the Working Principle of Therapeutic Magnetic Resonance. // Int. J. Biophys. 2016. Vol. 6. No. 3 (у співавторстві) (англ.)
  • Nonlinearity, coherence and complexity: biophysical aspects related to health and disease // Electromagnetic Biology and Medicine. 2017. Vol. 36, №4. (англ.)
  • General solution of the Dirac equation for quasi-two-dimensional electrons. // Ann. Phys. 2016. Vol. 369 (у співавторстві) (англ.)
  • Energy transfer by Holstein solitons in a one-dimensional anharmonic continuum medium // Chaos, Sol. and Fractals. 2019. Vol. 119. (англ.)
  • Long-range electron transport mediated by alpha-helices. // Phys. Rev. E. 2019. Vol. 100. 062205. (у співавторстві) (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.wessex.ac.uk/prigogine-award [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  2. Бібліографія. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24.06.2019.
  3. admin. Професор Лариса Брижик: «Ми на порозі видатних наукових відкриттів щодо життя, зрештою, щодо нас самих…» | Краснопілля Інфо (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
  4. Лауреати Державні премії — За Цикл наукових праць «Нелінійні хвилі та солітони у фізиці конденсованого середовища». Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 24.06.2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]