Перейти до вмісту

Бродський Ісаак Ізраїльович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бродський Ісак Ізраїльович
рос. Исаак Бродский Редагувати інформацію у Вікіданих
Ілля Рєпін, портрет Бродського
Народження25 грудня 1883 (6 січня 1884)(1884-01-06)
с. Софіївка, Таврійська губернія, Російська імперія (нині Бердянський район, Запорізька область, Україна)
Смерть14 серпня 1939(1939-08-14) (55 років)
 Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняЛітераторські мостки Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнський єврей
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Жанрпейзаж, портрет, історична картина
НавчанняОдеське художнє училище, Петербурзька академія мистецтв
ВчительЛуїджі Іоріні, Костанді Киріак Костянтинович і Рєпін Ілля Юхимович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, митець, візуальний митець, фотограф, графік, викладач малювання Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокреалізм
Роки творчості1908—1938
ВпливІмпресіоністи, К.Сомов, М. Врубель, І.Левітан, К. Моне
Вплив нахудожників СРСР
Відомі учніОрєшников Віктор Михайловичd, Купневський Борис Леонідович, Ховаєв Вячеслав Олександрович, Сєров Володимир Олександрович, Басов Яків Олександрович і Aleksandr Laktionovd Редагувати інформацію у Вікіданих
Творипейзаж, портрет, історична картина
ДітиLidiya Brodskayad Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїIsaac Brodsky Apartment Museumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Бродський Ісаак Ізраїльович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Портрет пензля Бориса Кустодієва, 1920
Ілля Рєпін, портрет Бродського, 1910

Іса́к Ізраїльович Бро́дський (нар. 25 грудня 1883 (6 січня 1884)(18840106), с. Софіївка, Таврійська губернія, Російська імперія (нині Бердянський район, Запорізька область, Україна) — 14 серпня 1939, Ленінград, РРФСР, СРСР) — український та російський живописець і графік єврейського походження. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1932). Один з фундаторів офіціозного радянського мистецтва, «соцреалізму», та так званої «ленініани».

Життєпис

[ред. | ред. код]
Члени спілки АХРР, 1926. Крайній праворуч — Радимов, 1-й голова АХРР. Другий ліворуч — Бродський
Могила на Літераторських мостках у Петербурзі
Копія портрету Максима Горького у вестибюлі музею Максима Горького в с. Верхня Мануйлівка, Полтавська обл.

Народився в селі Софіївка (тепер Андріївська селищна рада, Бердянський район Запорізької області) в родині дрібного торговця. У віці шести років батьки відправили його до Бердянська на навчання, де він жив у родині жерстяника Євновича. У вісім років хлопчик вступив до чотирикласної школи, де його здібності до малювання помітив учитель М.І. Котляревський.

З дитинства захоплювався музикою, вмів грати на дворядній гармоніці. Коли Ісаак закінчив початкову школу, Євновичі переконали батька Бродського направити його на навчання в Одесу.[1]

Вчився в Одеському художньому училищі (1896–1902) у Киріяка Костанді, у Г.А. Ладиженського,Л.Д. Іоріні; під час навчання товаришував з С. Колесніковим, М. Мартищенком (Грековим), Д. Бурлюком. Пізніше навчався в Петербурзькій академії мистецтв (1902—1908) у Іллі Рєпіна.

Ранній період

[ред. | ред. код]

Під час навчання в Петербурзі у 1905—07 Бродський створив (для сатиричних журналів) карикатури, спрямовані проти царизму, та ескіз «Червоний похорон».

У 1908 році Бродський пише портрет дружини Любові «Л.М.Бродська на терасі». За цю картину та пейзаж “«Теплий день» отримав звання художника та право пенсіонерської поїздки, під час якої побував у Європі та Малій Азії. У 1911 року був на Капрі, де жив у Максима Горького.

У 1913 г. пейзаж Ісаака Бродського «Зима в провінції» отримав золоту медаль Міжнародної художньої виставки в Мюнхені[2].

З 1914 року був учасником виставок передвижників, членом Товариства південноросійських художників. В пейзажних, портретних і жанрових творах Бродський прагнув до правдивої передачі натури, чіткої побудови композиції, до точного й виразного рисунка. Створив портрети Горького, сестри Давида Бурлюка Людмили, К.Чуковського, на його творчість мали вплив як класичні художники, так і імпресіоністи, представники об'єднання «Мір іскусства», художники І. Левітан, К. Сомов, М. Врубель та інші. Відрізнявся великою працездатністю, кожен день простоював у мольберта по 8 годин, іноді – до 10-14. В 10-ті роки XX ст. Бродський стає модним художником, його стиль називали «мереживним», «ажурним», картини вирізнялися ретельним і дещо манірним зображенням натури з елементами екзотики та символізму.

Офіціозне мистецтво

[ред. | ред. код]

Після Жовтневого перевороту Бродський різко змінив стиль і перейшов до багатофігурних картин на історико-революційні теми та портретів «вождів».

У 1918 році Бродський створює малюнок «Пролетарій», який по задуму перегукується з картиною Б. Кустодієва «Більшовик».[3]

Вже у 1919 році Бродський пише портрет В.І. Леніна – «Лєнін і маніфестація», який став початком цілого ряду портретів «вождя світового пролетаріату», створених художником, в основному на тлі революційних мас.

У 1924 році вступає в Асоціацію художників революційної росії (АХРР), пізніше АХР.

Одразу після смерті Леніна у січні 1924 була створена спеціальна «Комісія з увічнення пам'яті Леніна» під керівництвом Л. Красіна, пізніше Ф.Дзержинського та К.Ворошилова, яка контролювала виробництво його портретів і давала дозволи на тиражування зображень[3]. Роботи І. Бродського, скульптора Н.Андреєва, графіка Л.Овсяннікова були визнані зразками художнього документалізму в зображенні Леніна і стали візуальною основою міфологізації образу «вождя».

Про цей період творчості Бродського залишились спогади Корнєя Чуковського[4]

відвідав Бродського Ісаака Ізраїлевича... Ах, як пишно він живе – і як нудно! Вже у передпокої висять у нього портрети і портретики Леніна, сфабриковані ним за різними цінами, а в їдальні – яка і служить йому майстернею – нікуди подітися від „розстрілу комуністів у Баку"…І найжахливіше, що таких картин має кілька дюжин. Тут же на мольбертах полотна, і якісь мазилки швидко і вправно роблять копії з цієї картини, а Бродський трошки поправляє ці копії і ставить на них своє прізвище. Йому замовлено 60 однакових „розстрілів“ до клубів, сільрад тощо. …щоб жити безбідно та пишно, доводиться робити „розстріли“ та фабрикувати Леніна, Леніна, Леніна.

Картини І.Бродського 1920-30-х років, які широко тиражувалися в СРСР

  • «Урочисте відкриття II конгресу Комінтерну» (1920—1924),
  • «Розстріл 26 бакинських комісарів» (1925),
  • «Виступ В. І. Леніна на Путилівському заводі» (1926),
  • «В.І.Ленін на фоні демонстрації» (1927),
  • «Виступ В. І. Леніна на проводах частин Червоної Армії на польський фронт» (1932),
  • «Ленін у Смольному» (1930).
  • «С.М.Кіров за роботою» (1935)
  • «Народний комісар оборони К.Є.Ворошилов на лижній прогулянці» (1937)

Бродський — автор канонічних портретів діячів Комуністичної партії — Й. В. Сталіна (1928), М. В. Фрунзе (1929), C. M. Кірова (1935), а також графічних портретів Луначарського (1920), Клари Цеткін (1920) та багатьох інших.

Ряд творів присвятив О. М. Горькому, з яким його зв'язувала довголітня дружба («Портрет О. М. Горького», 1910, 1937; «О. М. Горький серед робкорів», 1929).

Першим застосував фотографічні прийоми, про що писав Лев Лурьє

Бродський працював як фотокамера. Саме це і було потрібно радянській владі


Наприклад картина «О. М. Горький серед робкорів» була фактично копією фотографії А.Шайхета, яка була надрукована в журналі «Огоньок»[3].

В 1933-38 роках Бродський створив серію літографічних портретів Леніна, Калініна, Сталіна, Кірова і багатьох інших радянських діячів – учених, письменників, льотчиків, які були розтиражовані по всьому СРСР і стали невід'ємною частиною інтер'єрів радянських закладів, шкіл, інститутів, клубів.

У 1937 р. Бродський отримав Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі за картину «Виступ В.І. Леніна на Путилівському заводі».

Між тим і в 1920-30-ті роки Бродський продовжує створювати роботи в своєму «дореволюційному» стилі – камерні графічні портрети (О. та Т. Мясоєдових, І. Рєпіна) та пейзажі, які в перші десятиліття радянської влади фактично опинилися під забороною, як аполітичний напрямок мистецтва. Пейзажі Бродського, які написані в цей час – «Місячна ніч» (1928), «Місто вночі» (1929), «Тераса», «Алея парка» (1930) відрізняються ліризмом, вишуканою кольоровою гамою, тонким опрацюванням деталей. На той час художник зазнав переслідувань та звинувачень в буржуазності як за своє минуле так і за свої картини, наприклад за картину «Опале листя» (варіант 1929р). У 1931 році на виставці в Русскому музеї, були влаштовані «чорні стіни», на яких були розвішані роботи, охарактеризовані як «шкідницькі». В категорію «шкідників» попав і Бродський, також він був виключений з АХР, але після втручання партійного керівництва переслідування припинились.

В 1934 році І.Бродський займає посаду професора і директора Всеросійської академії мистецтв. Творча, педагогічна та організаційна діяльність Бродського мала велике значення у становленні й розвитку радянського мистецтва. В Академії Бродський виступав проти антиреалістичних течій, непрофесіоналізму, низького рівня підготовки студентів, при ньому Академія стала кузнею виховання творців імперського сталінського неокласицизму.

Розуміючись на справжньому мистецтві Бродський зібрав велику колекцію картин відомих художників, в тому числі Шагала та Бурлюка, стиль творчості яких він офіційно засуджував, а також Левітана, Малявіна, Нестерова, Кустодієва, Крамського і багатьох інших.

Допомагав деяким художникам, намагаючись захистити їх від переслідувань.

Художник і Україна

[ред. | ред. код]

У листі до К. Костанді 18 вересня 1908 року художник відносить себе до Одеської школи живопису.

У 1930-1932 роках створив серію картин, присвячених будівництву Дніпрогесу - «Дніпрогес вночі», «Ударник Дніпрогесу».

У 1930 році у Бердянську було створено художній музей ім. Бродського , основу фондів якого склала особиста колекція цього живописця. Він передав у дар музею 250 картин, стільки ж картин Бродський подарував музею Дніпропетровська, також частина колекції поповнила фонди Одеського художнього музею[3].

Влітку 1935 року своїм коштом організував поїздку студентів Академії до Бердянську, Дніпропетровська, Запоріжжя, створені ними портрети, пейзажі, етюди експонувались на виставці в Бердянську.

Галерея

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

В 1930 році Бродський пише картину «Алея парку», яка стилістично і композиційно дуже схожа на його втрачену роботу «Алея парку в Римі». За допомогою рентгену було виявлено, що картина 1930 року є переробкою римської алеї, з якої художник видалив всі елементи «буржуазного» життя і перетворив італійський парк в радянський.

У 2009 р. Sotheby`s виставив на продаж картину Ісаака Бродського «Няня з дітьми», оцінену в £300-500 тисяч. Полотно довгий час вважалося втраченим. З 1950-х років воно знаходилось у колекціонера в Римі, який вважав картину роботою Клода Моне.[4]

Родина

[ред. | ред. код]

Перша дружина художника Любов Бродська (Лія Гофман, 1888-1962) займалась декоративно-прикладним мистецтвом, була членкинею Союзу художників. Від цього шлюбу народилась донька Лідія, яка також стала художницею.

Друга дружина Тетяна Мясоєдова (1899-1958)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ inesa (2 лютого 2024). До ювілею Ісаака Бродського – біографія художника та його картин. Газета МИГ (укр.). Процитовано 5 січня 2026.
  2. ↑ Бродский Исаак Израилевич. odessa-memory.info. Процитовано 4 січня 2026.
  3. 1 2 3 4 Бродский И. А. (1973). Исаак Израилевич Бродский (рос) . москва: Изобразительное искусство. с. 204, 306, 317, 380.
  4. 1 2 НА ДВУХ ЭТАЖАХ. Мигдаль. Процитовано 4 січня 2026.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бродський_Ісаак_Ізраїльович&oldid=47557822