Перейти до вмісту

Бутрос Галі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бутрос Галі
араб. بطرس غالي
Бутрос Галі
Бутрос Галі
16-й Прем'єр-міністр Єгипту
12 листопада 1908 — 21 лютого 1910 року
Монарх: Аббас II
Попередник: Мустафа Фахмі-паша
Наступник: Мухаммед Саїд-паша
 
Народження: 1846(1846)
Бені-Суейф, Єгипет
Смерть: 21 лютого 1910(1910-02-21)
Каїр, Єгипет
Причина смерті: атентат
Країна:  Єгипет[1]
Релігія: Християнство
Нагороди:
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бутрос Галі (араб. بطرس غالى, копт. Ⲡⲉⲧⲣⲟⲥ Ⲅⲁⲗⲓ; 1846 — 21 лютого 1910) — єгипетський державний діяч, прем'єр-міністр країни на початку XX століття.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у родині християн-коптів у селі Кіман-аль-Арус, що у мухафазі Бені-Суейф[2]. Вивчав арабську, турецьку, перську, англійську та французьку мови[2].

Після здобуття освіти став учителем церковної школи[2]. Його публічна кар'єра почалась 1875 року з призначення на посаду канцеляриста у новоствореному Змішаному суді Шарифа-паші[3]. Згодом він став представником єгипетського уряду в Комісії з питань державного боргу[3]. 1879 року почав працювати у міністерстві юстиції, отримавши посаду генерального секретаря міністерства з титулом бей. У вересні 1881 року він був призначений на посаду першого секретаря Ради міністрів[3], утім, у жовтні того ж року повернувся до роботи у міністерстві юстиції. За клопотанням Махмуда Самі аль-Баруді Ґалі був відзначений титулом паша, ставши першим коптом, який отримав таке звання у Єгипті[3]. 1886 був призначений головою комісії з відбору шаріатсяких суддів, що було незвичним, зважаючи на його релігійні переконання, та спричинило протести мусульман[3].

Першим міністерським постом Ґалі став пост міністра фінансів (1893)[4]. 1894 року він отримав посаду міністра закордонних справ[4], а 8 листопада 1908 — пост прем'єр-міністра, замінивши Мустафу Фахмі-пашу[5]. Перебуваючи на посту глави уряду, зберіг за собою посаду міністра закордонних справ[4].

Ґалі звинувачували у сприянні британським військам у розправі над жителями села Деншавай 1906 року. 20 лютого 1910 у Бутроса Ґалі стріляв Ібрагім Нассеф аль-Вардані, 23-річний випускник-фармацевт[6], який щойно повернувся з Великої Британії[7]. Ґалі саме виходив з міністерства закордонних справ[8]. Він помер від отриманих поранень 21 лютого[8].

Убивця навчався у Лозанні, Парижі й Лондоні, був членом партії Мустафи Каміля[6]. Батько Вардані був губернатором, а його дядько — пашею[6]. Вардані був страчений 28 червня 1910 року[8].

Убивство Ґалі стало першим у низці вбивств, що тривали до 1915 року[6]. Воно також стало першим публічним убивством вищого державного діяча у Єгипті за понад сто років[6].

Родина

[ред. | ред. код]

Онук Бутроса Ґалі, якого назвали на честь діда, тако ж очолював міністерство закордонних справ Єгипту, був генеральним секретарем ООН[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://archive.spectator.co.uk/article/26th-february-1910/1/boutros-pasha-the-egyptian-prime-minister-was-shot
  2. а б в B. Ghali. The Coptic Encyclopedia. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 20 грудня 2015.
  3. а б в г д Seikaly, Samir (січень 1977). Prime Minister and Assassin: Buṭrus Ghālī and Wardānī. Middle Eastern Studies. 13 (1): 112—123. doi:10.1080/00263207708700338. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 20 грудня 2015.
  4. а б в Arthur Goldschmidt Jr. (1999). Biographical Dictionary of Modern Egypt. Boulder, CO: L. Reinner. с. 61. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.
  5. Egypt Prime Ministers. World Statesmen. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 20 грудня 2015.
  6. а б в г д Reid, Donald M. (1982). Political Assassination in Egypt, 1910-1954. The International Journal of African Historical Studies. 15 (4): 625—651. doi:10.2307/217848. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.
  7. The Modern Middle East and North Africa by Aroian and Mitchell
  8. а б в Egyptian assassin hanged. The Day. Каїр. 28 червня 1910. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.
  9. Schmeman, Serge (20 липня 2000). A Separate Peace. The New York Times. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.