Бєльченко Сергій Савич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Савич Бєльченко
Народження 4 жовтня 1902(1902-10-04)
Солоне, Солонянська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 9 січня 2002(2002-01-09) (99 років)
Москва, Російська федерація
Роки служби 1924—1959
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Жукова
Орден Дружби
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років радянській міліції»
800thMoscowRibbon.png
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Ribbon Medal 850 Moscow.png

Бєльченко Сергій Савич (4 жовтня 1902, Солоне, Дніпропетровська область — 9 січня 2002, Москва) — високопоставлений працівник органів держбезпеки СРСР, в роки німецько-радянської війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території. Нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР (1943—1953), заступник голови КДБ СРСР (1957—1959). Генерал-полковник (18.02.1958).

Член РКП(б) з 1922 року. Депутат Верховної Ради СРСР (1950—1954), Верховних Рад РРФСР і БРСР.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї селянина-батрака. З 1921 року, після закінчення 3-місячних курсів, працював продінспектором в повітовому продовольчому комітеті. З березня 1924 року — в РСЧА, на службі в береговій артилерії Севастопольської фортеці. З 1925 року по 1927 рік — навчався в Київській військово-політичній школі.

З 1927 року — політрук, потім командир кавалерійського взводу маневреної групи 47-го прикордонного загону (місто Керки, Туркменістан), потім — в 48-му прикордонному загоні (місто Сарай-Камар, Таджикистан). З 1929 року — інструктор Окремої Сурхан-Дар'їнської погранкомендатури (місто Термез, Узбекистан). З 1930 року — помічник коменданта, комендант окремої погранкомендатури (місто Калаї-Хумб, Горно-Бадахшанська автономна область). Брав безпосередню участь у бойових діях проти басмачів.

В ОГПУ/НКВД/КДБ[ред. | ред. код]

З 1932 року — слухач командно-політичного курсу Вищої прикордонної школи ОГПУ в Москві. З 1933 року — начальник клубу і викладач Вищої прикордонної школи ОГПУ /НКВД. З 17 червня 1937 року — інспектор політвідділу Головного управління прикордонних військ НКВС СРСР. З 26 квітня 1939 року — заступник начальника Відділу культосвітроботи політуправління Головного управління прикордонних військ НКВС СРСР, а потім заступник начальника Управління прикордонних військ НКВС БРСР.

З 2 листопада 1939 року — заступник начальника Управління НКВС по Білостоцькій області. З 1940 року — начальник Управління НКВС по Білостоцькій області. Незабаром був знижений на посаді до заступника начальника управління НКВС по Білостоцькій області. З 1941 року — начальник Управління НКДБ по Білостоцькій області.

У 1941 році — заступник начальника Особливого відділу Західного фронту. З травня 1942 року — начальник Західного штабу партизанського руху. З вересня 1942 року — представник Центрального штабу партизанського руху, член Військової ради Калінінського фронту. У 1943 році — заступник начальника Центрального штабу партизанського руху.

У 1943—1953 роках — нарком (міністр з 1946 року) внутрішніх справ Білорусі.

У 1953 році — начальник Третього спецвідділу МВС СРСР, згодом — командувач Ленінградським прикордонним округом. Начальник Управління КДБ по Ленінградській області (1954—1956).

У 1956—1957 роках — представник КДБ в Угорщині, в 1957—1959 роках — заступник голови КДБ при Раді Міністрів СРСР.

З 1959 року у відставці. Після 1959 працював в Радянському комітеті ветеранів війни. Член правління товариств дружби «СРСР — Швейцарія» і «СРСР — Люксембург». Почесний член товариства «Динамо».

Посилання[ред. | ред. код]