Білаш Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білаш Олександр Іванович
BilashOI.jpg
Народився 6 березня 1931(1931-03-06)
смт Градизьк, Глобинський район, Українська СРР, СРСР
Помер 6 травня 2003(2003-05-06) (72 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність композитор, педагог
Відомий композитор
Нагороди
Герой України (орден Держави) Національна премія України імені Тараса Шевченка
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів
Народний артист СРСР

Олекса́ндр Іва́нович Біла́ш (нар.6 березня 1931, Градизьк — пом.6 травня 2003 Київ) — український композитор жанрів класичної та популярної музики, Народний артист СРСР, Герой України, Лауреат Шевченківської премії.

Життєпис[ред.ред. код]

Пам'ятник Білашу у Градизьку. Встановлено навесні 2012 року
Меморіальна дошка на честь Олександра Івановича Білаша на вул. Пушкінській, 8 у Києві: «де він жив і творив»

Народився 6 березня 1931 року в Градизьку (нині Глобинського району Полтавської області України) в музичній сім'ї: мати — Євдокія Андріївна — вважалася першою співачкою на сільських сходинах, батько — Іван Опанасович — грав на балалайці та гітарі [1].

У 1946 році вступив до Полтавського музичного училища, проте не був прийнятий «із-за відсутності слуху». Рік навчався в Київській музичній вечірній школі, де музику викладали брати Георгій і Платон Майбороди. Розвантажував вагони на вокзалі, підробляв у школах, грав в ресторанах.

У 1948—1952 роках навчався в Житомирському музичному училищі ім. В. С. Косенко. У 1957 році закінчив Київську консерваторію (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) по класу композиції у М. М. Вілінського.

У 1956—1961 роках — викладач теорії музики Київського педагогічного інституту ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). Найбільш відомий як автор пісень (близько 500). Автор романсів, балад, опер, оперет, ораторій і музики до кінофільмів.

Автор 9-ти поетичних збірок, в тому числі «Мелодія» (1977), «Мамине крило» (1999), «Шурась» (2001) . У 1976—1994 роках — голова правління Київської організації Спілки композиторів України. З 1968 року — заступник голови правління Спілки композиторів Української РСР. Член Спілки письменників України (2000) .З 1992 року — член Комітету з Державних премій України ім. Т. Шевченка при Кабінеті Міністрів України. Один із засновників Українського фонду культури.

Помер 6 травня 2003 року в Києві після інсульту. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • «Гайдамаки» (за однойменною поемою Тараса Шевченка, 1965)
  • моноопера «Балада війни» (1971)
  • моноопера «Сповідь білого тюльпана»
  • «Прапороносці» (1985)

Ораторія[ред.ред. код]

  • «Вишневий вітер» (1989)

Оперети[ред.ред. код]

  • «Легенда про Київ» (1982)
  • «Дзвони Росії» (1982)
  • «Чиста криниця»
  • мюзикл «Пригоди Буратіно»

Для симфонічного оркестру[ред.ред. код]

«Скерцо», «Весняна сюїта»(1959), балетна сюїта «Буратіно» (1961), поема «Павло Корчагін» (1965)

Для голосу у супроводі симфонічного оркестру[ред.ред. код]

«Вокаліз» для мецо-сопрано в 5 частинах(1965)

Романси[ред.ред. код]

  • «Кленова алея», слова С. Щипачова.
  • «Ви знаєте, як липа шелестить», слова П. Тичини.
  • «Было так — я любил и страдал…», слова В. Висоцького (з музики до кінофільму «Небезпечні гастролі»).

Пісні[ред.ред. код]

Музика для спектаклів і радіопередач[ред.ред. код]

Написав музику до художнього біографічного фільму про Тараса Шевченка «Сон» (1964, режисер Володимир Денисенко, Київська кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка). Побудована на українському народному мелосі, вона посилює емоційне звучання твору, сприяє глибшому розкриттю образу поета.

З цієї музики нині часто виконується як окремий твір пісня «Лелеченьки» (сл. Д.Павличка).

Музика для художніх кінофільмів[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]

«Величальна Полтаві» та «Полтавська полька», присвячені батьківщині композитора.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Був одним з фундаторів Українського фонду культури[1]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]