Вавилов Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вавилов Сергій Іванович
рос. Сергей Иванович Вавилов
VavilovSI LebedevAA 1940 th.jpg
Народився 12 (24) березня 1891[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер 25 січня 1951(1951-01-25)[2][1] (59 років)
Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР[2]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність фізик, викладач університету, політик
Alma mater department of physics and mathematics of Moscow University[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчене звання Список академіків АН СРСР
Відомі учні Франк Ілля Михайлович, Черенков Павло Олексійович, Q4107938?, Valentin Alexandrovich Fabrikant[d], Q4482902?, Emmanuel Adirovich[d], Q3918554?, Q24009734?, Aleksey Bonch-Bruyevich[d], Власов Андрій Андрійович, Mikhail Galanin[d], Vadim Leonidovitch Liovchine[d], Nikita A. Tolstoy[d] і Q15063027?
Володіє мовами російська[1]
Заклад Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва[d], Академія наук СРСР, Московський державний університет імені Ломоносова, Державний оптичний інститут, Московський енергетичний інститут[d] і Московський фізико-технічний інститут
Членство Академія наук НДР, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Словенська академія наук та мистецтв[d]
Посада директор і депутат Верховної ради СРСР[d]
Батько Q1905373?
Брати, сестри  • Вавилов Микола Іванович
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія
медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»

Сергій Іванович Вавилов (12 (24) березня 1891(18910324), Москва — 25 січня 1951, Москва) — радянський фізик, засновник наукової школи фізичної оптики в СРСР, академік (1932) і президент Академії наук СРСР (з 1945), лауреат Сталінської премії. Молодший брат М. І. Вавилова, російського вченого-генетика.

Біографія[ред. | ред. код]

Сергій Вавилов народився 12 (24) березня 1891 року в Москві, в сім'ї багатого фабриканта взуття, гласного Московської міської думи Івана Ілліча Вавилова (18631928). Вчився у комерційному училищі на Остоженці, потім у Московському університеті (МДУ), який закінчив у 1914 році. Під час Першої світової війни С. І. Вавилов служив у різних інженерних частинах. Так, в 1914 році він добровільно поступив в 25 саперний батальйон Московського військового округу. На фронті Сергій Вавилов закінчив експериментально-теоретичну роботу під назвою «Частоти коливань навантаженої антени». З 1918 року по 1932 рік викладав фізику в МДУ. Паралельно в цей же час завідував відділенням фізичної оптики в інституті фізики і біофізики Наркомздоров'я. У 1929 році став професором. Також викладав в МВТУ ім. Баумана.

У 1932 році Вавилов очолив Фізичний інститут АН СРСР, тоді ж став науковим керівником Державного оптичного інституту.

У 1940 році С. І. Вавилов дізнався про арешт свого брата — М. І. Вавилова. У зв'язку з цим він домігся прийому в Молотова і Берії з метою звільнити брата з-під арешту. Проте, М. І. Вавилов не був звільнений і незабаром помер в Саратовській в'язниці. С. І. Вавилов ще довго не знав про долю рідного брата. Про смерть Миколи він дізнався лише з листа Олега в 1943 році.

Під час Німецько-радянської війни Сергій Вавилов жив в евакуації в м. Йошкар-Олі, де закінчив біографію Ісаака Ньютона, яка була вперше опублікована в 1943 році. Також він став уповноваженим Державного комітету оборони СРСР і керував роботами по розробці нових приладів для озброєння армії.

У 1945 році був обраний президентом АН СРСР, змінивши на цій посаді В. Л. Комарова. 6 березня 1947 увійшов до першого складу вченої ради фізико-технічного факультету МДУ (надалі — МФТІ). Був активним популяризатором науки, ініціатором створення Всесоюзного просвітницького товариства «Знання» і першим головою його правління; багато в чому саме його зусиллями ім'я М. В. Ломоносова утвердилося як символ російської науки, за його пропозицією в структурі АН СРСР був організований Музей М. В. Ломоносова.

У 1938 році обирався депутатом Верховної Ради РСФСР. У 1946 та 1950 роках обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двічі орденом Леніна і неодноразово Сталінською премією (1943, 1946, 1951, 1952 — посмертно).

З 1932 по 1946 роки проживав в Ленінграді: з 1932 до 1941 року за адресою Біржова лінія, д. 12; у 1941 році — Біржова лінія, буд. 4, кв. 3; 19451946 роки — Біржова лінія, буд. 4.

Вавилов помер 25 січня 1951 від інфаркту.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основним напрямом у науці для Сергія Вавилова було дослідження оптики, зокрема явища люмінесценції. У 1925 році Сергій Вавилов спільно з В. Л. Левшином провів ряд дослідів, в ході яких було виявлено зменшення коефіцієнта поглинання уранового скла при великих інтенсивностях світла. Спостережуваний ефект ліг в основу нелінійної оптики. Він ввів поняття квантового виходу люмінесценції і досліджував залежність цього параметра від довжини хвилі збуджуючого світла (закон Вавилова). Досліджував явище поляризації люмінесценції, став основоположником нового напрямку — мікрооптики, багато зробив для розвитку нелінійної оптики. Разом зі своїм аспірантом П. А. Черенкова у 1934 році відкрив ефект Вавилова — Черенкова (черенковське випромінювання); за це відкриття Черенков в 1958 році, вже після смерті Вавилова, був удостоєний Нобелівської премії.

Видані твори[ред. | ред. код]

  • Зібрання творів, т. 1-3. — М., 1952—1956.
  • Мікроструктура світла. — М., 1950.
  • Око і Сонце. — М., 1927, 1932 [2-е вид.], 1938 [3-тє вид.], 1941 [4-е вид.], 1950 [5-е вид.], 195? [6-е вид.], 1956 [7-е вид.], 1961 [8-е вид.], 1976 [9-е вид.], 1981 [10-е вид.], 2006 [перевидання, «Амфора»]. ISBN 5-367-00060-6.
  • Ісаак Ньютон (1643—1727). 2 видавництва. — М.-Л., 1945.
  • Експериментальні підстави теорії відносності. — М.-Л., 1928.
  • Ломоносов і російська наука. 2 видавництва. — М., 1947.

Увічнення імені[ред. | ред. код]

  • Вулиці в різних населених пунктах держав колишнього СРСР.
  • Державний оптичний інститут ім. С. І. Вавилова (Ленінград).
  • Золота медаль імені Вавилова (присуджується щорічно за видатні роботи в галузі фізики). Засновано в 1951 році Президією АН СРСР.
  • Науково-дослідне судно «Академік Сергій Вавилов».
  • Інститут історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавилова РАН (1991).
  • Кратер Вавилова на Місяці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Вавилов Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1971. — Т. 4 : Брасос — Веш. — С. 216.

Посилання[ред. | ред. код]