Курт фон Шляйхер
| Курт фон Шляйхер | |
|---|---|
| нім. Kurt von Schleicher | |
| Народився | 7 квітня 1882[2][4] Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Прусське королівство, Німецька імперія[5] |
| Помер | 30 червня 1934[1][2][…] (52 роки) Нойбабельсбергd, Потсдам, Вільна держава Пруссія[4] ·homicide by firearmd[6] |
| Поховання | Парковий цвинтар Ліхтерфельдеd[7] |
| Країна | |
| Діяльність | політик, офіцер |
| Alma mater | Прусська військова академія |
| Знання мов | німецька[8] |
| Учасник | Перша світова війна |
| Роки активності | з 1900 |
| Посада | Reich Chancellor in the Weimar Republicd, Прем'єр-міністри Пруссії і міністр оборони[d] |
| Військове звання | генерал піхоти |
| Партія | незалежний політик |
| Конфесія | лютеранство |
| У шлюбі з | Elisabeth von Schleicherd[4] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3561122 |
Курт фон Шляйхер (нім. Kurt von Schleicher; 7 квітня 1882 — 30 червня 1934) — райхсканцлер Німеччини, від грудня 1932 до січня 1933 року, попередник Адольфа Гітлера на цій посаді і, таким чином, останній глава уряду Веймарської республіки.

З родини військових. Учасник Першої світової війни. Генерал, зробив кар'єру в рейхсвері в 1920-ті роки, служив сполучною ланкою між армією і політиками Веймарської республіки. Дотримувався консервативних «прусських» поглядів на армію і державу, активно брав участь у таємній ремілітаризації країни, проте відносно економіки дотримувався більш ліберальних поглядів. З 1930 року відігравав велику політичну роль завдяки впливу на президента Гінденбурга, сприяв формуванню кабінетів уряду Брюнінга, а потім Папена, свого друга; був при них військовим міністром. На посаді рейхсканцлера, яке він займав менше двох місяців, продовжував політику переозброєння Німеччини, проте не отримав підтримки рейхстагу і в результаті змови Папена, Ялмара Шахта з Гінденбургом був зміщений, а на його місце призначений Гітлер (30 січня 1933).
Застрелений за наказом Гітлера під час Ночі довгих ножів разом з своєю дружиною Елізабет; трупи виявила 16-річна дочка. Як розповідала потім кухарка, вона привела до нього в кабінет двох чоловіків у цивільному. Один з них запитав: «Ви генерал фон Шляйхер?» Почувши ствердну відповідь, вони вистрілили: спочатку — в фон Шляйхера, потім — у його дружину, що вибігла на звук пострілів. Основними подіями «Ночі» були розправи з керівниками СА, але Гітлер велів заодно вбити також кількох своїх політичних ворогів, які до СА не мали відношення; серед них опинився і Шляйхер[Прим. 1]. Фюрер підозрював його (можливо, небезпідставно) у спробах реставрації династії Гогенцоллернів. Версія про зв'язок між Шляйхером і Ремом навіть не розглядалася через її очевидне безглуздя: Шляйхер відчував таку сильну неприязнь до Рема, що навіть не намагався приховувати цього.
Після вбивства Шляйхера організатори «Ночі довгих ножів» побоювалися помсти з боку військових. Однак фон Райхенау розвіяв їх страхи, видавши комюніке:
| За останні тижні було встановлено, що колишній військовий міністр, генерал у відставці фон Шляйхер підтримував контакти з ворожими державі колами штурмовиків та іноземними державами. Було доведено, що він своїми висловлюваннями і діями виступав проти нашої держави та її керівництва. Цей факт визначив необхідність його арешту в ході проводилася чистки. У момент затримання співробітниками кримінальної поліції Шляйхер спробував чинити опір, застосувавши зброю. У ході виниклої перестрілки генерал у відставці і його дружина, яка втрутилася, були смертельно поранені. |
Згодом Герінг стверджував, що хотів тільки заарештувати Шляйхера, проте його випередила команда гестапо.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Військова медаль (Османська імперія)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (1920)
- Paul Rassinier: Die Jahrhundertprovokation. Wie Deutschland in den zweiten Weltkrieg getrieben wurde (PDF-Datei)
- Friedrich Lenz: Der ekle Wurm der deutschen Zwietracht: Politische Probleme rund um den 20. Juli 1944 Klappentext, HTML-Version, PDF-Datei
- Heinz Roth: Widerstand im Dritten Reich (1976) (PDF-Datei)
- Виноски
- ↑ Серед жертв розправи у Ніч довгих ножів також були високопосадовці та відомі німецькі діячі: Ґустав фон Кар, Фріц Герліх, Грегор Штрассер, Едгар Юліус Юнг, Герберт фон Бозе, Август Шнайдгубер, Карл Ернст, Едмунд Гайнес, Петер фон Гайдебрек, Фердинанд фон Бредов та інші
- Джерела
- ↑ а б Шлейхер Курт фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в >1 Mio. (Stand: 2025) // Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118608037 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Google — 1998.
- ↑ https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- Kurt von Schleicher [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 7 квітня
- Народились 1882
- Уродженці Бранденбурга-на-Гафелі
- Померли 30 червня
- Померли 1934
- Померли в Потсдамі
- Поховані на Парковому цвинтарі Ліхтерфельде
- Випускники Прусської військової академії
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери ордена дому Гогенцоллернів
- Кавалери ордена «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
- Кавалери 2-го класу ордена Церінгенського лева
- Нагороджені Галліполійською зіркою
- Почесні лицарі ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
- Канцлери Німеччини
- Майори (Пруссія)
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Міністри оборони Німеччини
- Рейхсканцлери Німеччини
- Убиті політики
- Генерали піхоти (Рейхсвер)
- Німецькі монархісти






