Курт фон Шляйхер
Курт фон Шляйхер | |
---|---|
нім. Kurt von Schleicher | |
![]() | |
Народився |
7 квітня 1882[1][2] Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[3] |
Помер |
30 червня 1934[4][5][…] (52 роки) Нойбабельсбергd, Потсдам, Вільна держава Пруссія, Німеччина[2] ·вогнепальне поранення |
Поховання | |
Країна |
![]() |
Діяльність | політик, офіцер |
Alma mater | Прусська військова академія |
Знання мов | німецька[8] |
Учасник | Перша світова війна |
Роки активності | з 1900 |
Посада | Reich Chancellor in the Weimar Republicd, Прем'єр-міністри Пруссії, канцлер Німеччини і міністр оборони[d] |
Військове звання | генерал піхоти |
Партія | незалежний політик |
Конфесія | лютеранство |
У шлюбі з | Elisabeth von Schleicherd[2] |
Нагороди | |
IMDb | ID 3561122 |
Курт фон Шляйхер (нім. Kurt von Schleicher; 7 квітня 1882 — 30 червня 1934) — райхсканцлер Німеччини, від грудня 1932 до січня 1933 року, попередник Адольфа Гітлера на цій посаді і, таким чином, останній глава уряду Веймарської республіки.
Біографія[ред. | ред. код]

З родини військових. Учасник Першої світової війни. Генерал, зробив кар'єру в рейхсвері в 1920-ті роки, служив сполучною ланкою між армією і політиками Веймарської республіки. Дотримувався консервативних «прусських» поглядів на армію і державу, активно брав участь у таємній ремілітаризації країни, проте відносно економіки дотримувався більш ліберальних поглядів. З 1930 року відігравав велику політичну роль завдяки впливу на президента Гінденбурга, сприяв формуванню кабінетів уряду Брюнінга, а потім Папена, свого друга; був при них військовим міністром. На посаді рейхсканцлера, яке він займав менше двох місяців, продовжував політику переозброєння Німеччини, проте не отримав підтримки рейхстагу і в результаті змови Папена, Ялмара Шахта з Гінденбургом був зміщений, а на його місце призначений Гітлер (30 січня 1933).
Застрелений за наказом Гітлера під час Ночі довгих ножів разом з своєю дружиною Елізабет; трупи виявила 16-річна дочка. Як розповідала потім кухарка, вона привела до нього в кабінет двох чоловіків у цивільному. Один з них запитав: «Ви генерал фон Шляйхер?» Почувши ствердну відповідь, вони вистрілили: спочатку — в фон Шляйхера, потім — у його дружину, що вибігла на звук пострілів. Основними подіями «Ночі» були розправи з керівниками СА, але Гітлер велів заодно вбити також кількох своїх політичних ворогів, які до СА не мали відношення; серед них опинився і Шляйхер. Фюрер підозрював його (можливо, небезпідставно) у спробах реставрації династії Гогенцоллернів. Версія про зв'язок між Шляйхером і Ремом навіть не розглядалася через її очевидне безглуздя: Шляйхер відчував таку сильну неприязнь до Рема, що навіть не намагався приховувати цього.
Після вбивства Шляйхера організатори «Ночі довгих ножів» побоювалися помсти з боку військових. Однак фон Райхенау розвіяв їх страхи, видавши комюніке:
![]() |
За останні тижні було встановлено, що колишній військовий міністр, генерал у відставці фон Шляйхер підтримував контакти з ворожими державі колами штурмовиків та іноземними державами. Було доведено, що він своїми висловлюваннями і діями виступав проти нашої держави та її керівництва. Цей факт визначив необхідність його арешту в ході проводилася чистки. У момент затримання співробітниками кримінальної поліції Шляйхер спробував чинити опір, застосувавши зброю. У ході виниклої перестрілки генерал у відставці і його дружина, яка втрутилася, були смертельно поранені. | ![]() |
Згодом Герінг стверджував, що хотів тільки заарештувати Шляйхера, проте його випередила команда гестапо.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Військова медаль (Османська імперія)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (1920)
Література[ред. | ред. код]
- Paul Rassinier: Die Jahrhundertprovokation. Wie Deutschland in den zweiten Weltkrieg getrieben wurde (PDF-Datei)
- Friedrich Lenz: Der ekle Wurm der deutschen Zwietracht: Politische Probleme rund um den 20. Juli 1944 Klappentext, HTML-Version, PDF-Datei
- Heinz Roth: Widerstand im Dritten Reich (1976) (PDF-Datei)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ а б в Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118608037 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Шлейхер Курт фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
- ↑ Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
- Kurt von Schleicher [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
|
|
- Народились 7 квітня
- Народились 1882
- Уродженці Бранденбурга-на-Гафелі
- Померли 30 червня
- Померли 1934
- Померли в Потсдамі
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери ордена дому Гогенцоллернів
- Кавалери ордена «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
- Кавалери 2-го класу ордена Церінгенського лева
- Нагороджені Галліполійською зіркою
- Почесні лицарі ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
- Канцлери Німеччини
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Міністри оборони Німеччини
- Рейхсканцлери Німеччини
- Убиті політики
- Генерали піхоти (Рейхсвер)
- Німецькі монархісти