Великі Кусківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Куськівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Лановецький район
Рада/громада Великокуськовецька сільська рада
Код КОАТУУ 6123882101
Основні дані
Засноване 1785
Населення 618
Площа 0.12 км²
Густота населення 7.9 осіб/км²
Поштовий індекс 47413
Телефонний код +380 3549
Географічні дані
Географічні координати 49°52′02″ пн. ш. 25°56′27″ сх. д. / 49.86722° пн. ш. 25.94083° сх. д. / 49.86722; 25.94083Координати: 49°52′02″ пн. ш. 25°56′27″ сх. д. / 49.86722° пн. ш. 25.94083° сх. д. / 49.86722; 25.94083
Водойми ставок, плесо 5 га
Найближча залізнична станція Ланівці
Місцева влада
Адреса ради с. Великі Кусківці, Лановецький р-н, Тернопільська обл., 47413
Сільський голова Валерій Власюк
Карта
Великі Куськівці. Карта розташування: Україна
Великі Куськівці
Великі Куськівці
Великі Куськівці. Карта розташування: Тернопільська область
Великі Куськівці
Великі Куськівці

Вели́кі Ку́ськівці — село в Лановецькому районі Тернопільської області.

Було центром однойменної сільської ради (1944—2016). Від вересня 2016 року ввійшло у склад Борсуківської сільської громади.

Розташоване на берегах річки Заболотівка — лівого допливу р. Жирак, за 12 км від районного центру і найближчої залізничної станції Ланівці. До села приєднано хутори Гори, Додатки, За Двором, Заруддя, За Церквою, Лісковий, Новосілля, Моріг, Пиньки, Поплавщина, Помірки.

Територія — 1,2 кв. км. Дворів — 230. Населення — 618 осіб (2014 р.).

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка — 1545 р. як Куськівці, 13 вересня 1648 р., володіння князів Вишневецьких. У церковних документах село зафіксоване під різними назвами: 1785 р. — Коськівці, 1874 р. — Великі Коськівці, 1920 р. — Великі Куськівці.

Після третього переділу Речі Посполитої у 1795 р. разом з іншими населеними пунктами краю перейшло під владу Російської імперії як В. Кусківці належало до Волинської губ. Кремінецького повіту. На початку XIX ст. село — у власності ґрафів: Кучальського, Ржевуцького (?), Мілевича (?).

У середині XIX ст. тут був фільварок із будинком, господарськими приміщеннями й садом; поруч — гребля та водяний млин, працювали ґуральня і цегельня (на місці нинішньої вулиці Зарічна). На початку XX ст. залишилася лише гребля. Нині про колишній панський маєток нагадує топонім вулиці Фільварок (тепер Зарічна). Наприкінці XIX ст. в селі — 144 двори, населення — 802 особи; було 235 малих, 4 середні селянські господарства; діяли початкова школа, 8 (?) крамниць.

Напередодні 1-ї світової війни власницею місцевого фільварку була поміщиця Мілевич, яка 1916 р. залишила маєток і перебралася до Варшави. Навесні 1917 р. з її дозволу панський управитель розпродав землю селянам. Згодом вони розібрали поміщицький будинок (палац) для власних потреб, за що деякі селяни були притягнені до юридичної відповідальності за самоправство (польською адміністрацією). Солдатами, що загинули або пропали без вістей на Першій світовій чужій для українців війні значаться 86 імен чоловіків. Протягом 1916—1920 рр. поблизу села пролягала вузькоколійна залізниця, т. зв. «Зозулька», яку використовували переважно для потреб фронту. В основному нею до села привозили поранених, оскільки полкові: госпіталь (у реквізованій для фронту хаті Афанасія Нитифоровича Цимбалюка і храм розміщувалися на Фільварку. У 1920-ті рр. на кошти священика (?) П. Трілеського (?) збудовано нове приміщення чотирикласної двомовної школи; вчителем працював В. Скаржевський.

Від 1921 р. Великі Кусківці належали до Лановецької ґміни Волинського воєводства. Тоді ж засновано філію товариства «Просвіта», яку очолив Ф. Арабський (?). Згодом просвітяни організували хату-читальню, де працювала бібліотека, передплачували українські часописи й ставили аматорські вистави. При «Просвіті» діяв мішаний хор.

У вересні 1939 р. в селі встановлено радянську владу, яка призначила вибори до Народних зборів, що відбулися 26–28 жовтня 1939 р. у Львові. Від Нападівського виборчого округу, наперекір владі, селяни обрали свого жителя й випускника Крем'янецької української гімназії Олексія Афіногеновича Арабського (1914—1939 (?), який із своїми бюлетенями пропав у районі (тоді Крем'янець). «Принесу вам Україну на своїх руках» — такі були його слова на передвиборних виступах.

Від липня 1941 р. до березня 1944 р. село — під нацистською окупацією. Протягом 1942—1943 рр. на примусові роботи до Німеччини відправили 80 молодих куськівчан, з яких відомо про 4-ох загиблих з «квитками у рабство», а саме: Є. Д, Шмигун, М. А. Гуменюк, Д. З. Басій, М. Д. Баран.

В УПА воювали місцеві жителі Пилип Басій («Тур»; 1923—1943)), Павло Булава («Шуліка», кущовий провідник «Сашко»; 1920—1947), Борис Гривас (1925—1943), Славко Іваськевич («Ризика»; 1923—1944), Григорій Ковбасюк («Степовий»; 1922—1949), Микита Козачук («Рибалка»; 1924—1944), Сава (1925—1945) і Яків («Данило», «Гриза»; 1922—1944) Солонини, Мартин («Бурий»; 1927—1947) і Михайло (1927—1947) Сотники, Захарій Ставіцький (1922—1945), Фома Сташук («?»; 1895—1946 застрелився в оточеній криївці), Павло Хаблюк («Лопух»; 1920—1945), Афіноген Черняк (1914), Максим Шамко («Ґраф»; 1922—1945), Іван Якимчук («Денко»; 1916—1948); Сергій Якимчук («Веселий», заступник орг-мобілізаційного референта СБ «Юрко»; 1922—1946). Всього за зв'язки чи участь в ОУН-УПА 71 жителів села були вбиті, репресовані чи вивезені на спецпоселення.

У Червоній армії на фронтах німецько-радянської війни воювали 105 мешканців села, з них 41 загинув, 33 пропали безвісти. Після повернення радянської влади у 1944 р. головою сільської ради призначили Філана Крука, який 1946 р. загадково зник і вважається таким, що безвісти пропав. Існує дуже ймовірна версія, що він знищений упирами НКВС для вироблення ненависті до СБ УПА.

У червні 1946 р. з Польщі у рамках репресивної Операції «Вісла» до села переселено 8 родин, які стали повноправною «родиною» куськівчанам та пустили тут вагомі корені своїх родів: Шмагли, Куриськи, Радавці, Туркоці і ін.

Релігія[ред. | ред. код]

У 1740 р. за наказом поміщиці М. Войнаровської (?) розпочали будівнитво дерев'яної церкви; 1778 р., спорудження храму завершили завдяки землевласниці І. Кучальській. У 1855 р. на кошти парафіян, священика К. Трилецького та його дружини Емілії храм підняли на кам'яний фундамент (Волинь. Історико-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії; 1888 р.). Проіснувала до 1934 р., коли розпочато будівництво нової мурованої церкви. «За Польщі» збудовано греко-католицьку церкву, посвячена 04.09.1934 р. кир. о. Миколаєм Чарнецьким, в якій служили священики: Грош, Гук, єзуїт Марцелій Високінський, білорус Юзеф Гадуцевич (розстріляний у 1943 р. нацистами, за іншою версією — вояками УПА). Храм діяв до 1954 р.; згодом у ньому влаштували колгоспний зерносклад, а невдовзі будівлю розібрали.

На початку 1930-х рр. на кошти парафіян і всеволинського збору пожертв розпочато і у 1937 р. завершено будівництво православної церкви Архистратига Михайла. Богослужіння відбувалися до того, як у 1962 р. радянська комуністична влада закрила храм; 1998 р. богослужіння відновили. Священиками у різні часи служили: о. Кирило Трилецький, його син о. Петро Трилецький (збудував церковну, т. зв. «Попову хату» і школу, що збереглися донині), о. В. Германевський (1918 р. більшовицька влада змушувала його зняти зі себе хреста, але священик категорично відмовився, після чого зник безвісти), о. Я. Середюк, о. Казновецький (разом з іншими священиками відстояв Почаївську лавру, яку хотіли забрати поляки), о. М. Скрипник, о. Х. Сидорчук, о. Т. Кручковський, о. Виштикалюк, о. С. Черняк, о. І. Огороднік, о. А. Бельма, о. С. Борис. Церква св. Архістратига Михаїла діє донині, багато років парафію очолює о. В. Флисник.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1859 р. засновано церковно-парафіяльну школу, яку очолив місцевий священик; у ній працював один учитель.

У 1940 р. відкрито початкову школу з українською мовою навчання (директор С. Волянюк).

1969 р. у Великих Куськівцях почала діяти восьмирічна школа, першим директором якої був Сафон Степанович Дубина. Він же у 1973 р. домігся побудови нового її двоповерхового приміщення.

Нині діють ЗОШ I—II ступенів, дитячий садок «Малятко».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

1970 р. споруджено двоповерховий адмінбудинок, де розмістили сільську раду, відділення зв'язку, продовольчу і промислову крамниці. У 1985 р. збудовано медичний пункт.

Діють Будинок культури (споруджений у 1987 р.), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, три торгових заклади.

Господарство[ред. | ред. код]

1949 р. створено колгосп ім. М. Островського (у селі проживали тітка і двоюрідні сестри цього радянського письменника. Він приїжджав до них у Великі Куськівці); перший голова правління — В. Процюк. 1992 р. колгосп перейменовано на «Хлібороб», тоді в ньому було 16 автомобілів, 7 комбайнів, 25 тракторів, 900 голів ВРХ. 2000 р. господарство реформовано у ПСП з такою ж назвою. Нині землі розпайовані, частину з них орендують ТОВ «Вишнівецьке» й агрофірма «Горинь», 75 родин обробляють землі одноосібно.

У 1962 р. село радіфіковане, 1966 р. — електрифіковано, 1988 р. — телефонізовано, 2002 р. — газифіковано.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Бюст Миколі Островському,
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971 р.).
  • пам'ятний знак Ф. Круку.
  • Хрест символічної могили воїнів, загиблих у роки 1-ї світової війни.
  • Могила учасниці УПА М. Гуменюк («Гафійки»), яку в 1945 р. замордували енкадебісти.
  • Могила невідомим солдатам РА, що розстріляні у селі німецькими фашистами влітку 1941 р., як неорганізовано відступаючі із числа втікаючих військ від західного кордону на схід (видані місцевим чоловіком, якого звали «Ліво….рай»).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • вчений-економіст, член-кореспондент ТАУ, менеджер-фахівець летовищної справи, правник, педагог вищої школи, краєзнавець Руслан Баран (1958 р. н.),
  • військовик, полковник рад. армії Василь Каркіч (1958 р.н).
  • вчений-фізик, член-кореспондент НАНУ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Борис Басок (1956 р. н.),
  • живописець Роман Іваськевич (1937—2000),
  • художник Григорій Портянко.
  • художник-ювелір Володимир Шмигун (1947 р.н.).
  • священник, о. Аверкій (Іванович Войтко (1881—1930), керівник антибільшовицького повстання в Шепетівській окрузі (був на парафії в с. Плужне (тепер Ізяславського р-ну Хмельницьк. обл.), розстріляний разом із 10-ма іншими керівниками-ініціаторами антикомуністичної боротьби.

Проживали[ред. | ред. код]

  • депутат Народних Зборів Західної України по Нападівському виборчому округу (зник у Кременці), учасник Кременецького формування ОУН Олексій Афіногенович Арабський (1914 — 1939 (? р. см. невід.).

Відвідували

Джерела[ред. | ред. код]

  • Теодорович М. Историко-статистическое описание церков и приходов Волынской епархии. Т. III. Уезды Кременцкий и Заславский. Почаев. Тип. Поч. -Усп. лавры, 1893. - С. 98, 255-256.
  • Бондарець О., Карпович В. Великі Кусківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 241. — ISBN 966-528-197-6.
  • Петраш Б., Шевчук С. Великі Кусківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 626–628. — ISBN 978-966-457-228-3.
  • Лановеччина: події і люди у визвольній боротьбі ХХ ст. Книга пам'яті./ Упор. С. П. Лисак, о. В. Рудюк. — Т. : ТзОВ «Терно-граф», 2010. — С. 256—262.
  • Р. Баран. Історичний нарис історії села Великі Куськівці// Вісник Львівського товариства «Тернопільщина», вип. 8-9. — Л.: 2011. — С. 204—206.
  • Р. Баран. Історично-краєзнавчі скрижалі// Вісник Львівського товариства «Тернопільщина», вип. 10-11. — Л.: 2014. — С. 114—141.
  • Р. Баран. Про сторію села Великі Куськівці//Кременеький Вісник, № 5, 17.02.2016 р. Народна газета волинських міст: Кременець, Ланівці, Шумськ, Почаїв.
  • Р. Баран. Великі Куськівці, яких ми вже не побачимо // Голос Лановеччини, № 19, 06.05.2016 р. Газета Лановецьких районних ради та державної адміністрації.
  • Ф. Р-274, оп. 2, од. зб. 59 «Збитки, завдані фашистами по Лановецькому району». — С. 9, — С.28.
  • Ф.486, оп. 1 спр. 80 «Метричні книги про народження, щлюб, смерть с.с. Великі Куськівці, Синівці 1880—1886». — С. 9, — С.28.