Генеральний секретаріат Української Центральної Ради (Української Народної Республіки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Генера́льний секретаріа́т — виконавчий орган Української Центральної Ради, що діяв з 15 (28) червня 1917 до 9 (22) січня 1918 року. За визначенням УЦР, «вищий революційний орган українського народу».

Створення[ред.ред. код]

Перший Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р. Стоять (зліва направо): Христюк П., Стасюк М., Мартос Б. Сидять: Стешенко І., Барановський Х., Винниченко В., Єфремов С., Петлюра С.

15 (28) червня 1917 року Комітет УЦР на своєму засіданні ухвалив створення Генерального секретаріату і передав йому виконавчі функції. Новий орган складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря:

Будинок генерального секретарства земельних справ УНР. Хрещатик, 27. Київ. Будинок зруйнований під час Другої світової війни.

Першим документом Генерального секретаріату, який визначав контури програми діяльності уряду, стала декларація секретаріату, оголошена В. Винниченком 26 червня на 5-их загальних зборах УЦР і затверджена її пленумом 27 червня (10 липня) 1917 року.

Хоч основні положення I Універсалу та декларації Генерального секретаріату передбачали встановлення в Україні лише автономно-федеративного устрою у складі Російської держави, вони викликали величезне занепокоєння в Петрограді.

Уже через кілька днів після створення Генерального секретаріату до Києва прибула делегація Тимчасового уряду Росії у складі міністрів Керенського, Терещенка та Церетелі. За короткий час між ними, Грушевським, Винниченком та іншими членами Генерального секретаріату були проведені важкі, але інтенсивні переговори. Їх підсумками стали текст нового Універсалу УЦР і Декларація Тимчасового уряду про регламентування крайового управління в Україні. Обидва ці документи 3 липня оголосили на засіданні УЦР.

15 (28) липня 1917, після входження у повному складі до УЦР Всеукраїнської ради робітничих депутатів та доповнення Центральної Ради представниками національних меншин, затверджено новий склад Генерального секретаріату.

У ході наступних переговорів у Петрограді українська делегація вимагала від Тимчасового уряду затвердження «Статуту вищого управління Україною», який був розроблений УЦР і названий «першою конституцією України».

Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові[ред.ред. код]

Переговори завершилися тим, що прем'єр-міністр Росії О. Керенський підписав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні», нормативно-правовий акт, виданий замість «Статуту вищого управління України», підготовленого УЦР згідно з липневими домовленостями в Києві лідерів Центральної Ради з міністрами Тимчасового уряду. «Інструкцією» Генеральний секретаріат Української Центральної Ради оголошувався вищим органом Тимчасового уряду у справах місцевого самоврядування в Україні. Повноваження Генерального секретаріату поширювалися лише на Київську, Волинську, Полтавську, Подільську та Чернігівську губернії. Місцеві органи влади підпорядковувалися Генеральному секретаріатові. «Інструкція» значно обмежувала українську автономію. З 12 до 7 скорочувалась кількість секретарів: внутрішніх справ, фінансів, землеробства, освіти, торгівлі і промисловості, праці та з національних справ. У складі секретаріату залишилися посади генерального контролера та генерального писаря. З компетенції Генеральному секретаріату вилучалися справи військові, продовольчі, юстиції, шляхів, пошт і телеграфу. Документ не вирішував питання фінансування діяльності Генерального секретаріату. Відповідно до «Інструкції», Центральній Раді відводилася роль дорадчого органу при секретаріаті, вона могла лише висувати кандидатів на посади генеральних секретарів, яких призначав Тимчасовий уряд Росії. Генеральний секретаріат оголошувався виконавчим органом не УЦР, а Тимчасового уряду.

У центрі уваги шостих загальних зборів УЦР стояло питання заміни «Статуту вищого управління України» «Тимчасовою інструкцією». Після бурхливих дводенних дебатів і погроз Винниченка залишити свою посаду, з огляду на політичну ситуацію в країні, 7 (20) серпня 1917 року УЦР більшістю голосів затвердила «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні».

Проте після численних конфліктів Винниченка з представниками УПСР 13 серпня Мала рада прийняла його відставку з посади голови ГС. Формування ГС доручили соціалісту-федералісту Д. Дорошенку, який до цього працював на посаді головного комісара Тимчасового уряду Галичини і Буковини. 14 серпня Мала рада затвердила новий склад ГС.

Але вже 18 серпня Д. Дорошенко зрікся керівництва Генеральним секретаріатом, після чого головувати в ГС знову запропонували В.Винниченку.

Тимчасовий уряд, попри своє негативне ставлення до В.Винниченка, 1 вересня був змушений затвердити склад ГС на чолі з ним.

Протягом жовтня-січня відбулися 63 засідання ГС, на яких розглянуто понад 430 питань політичного, економічного, військового, дипломатичного характеру.

Жовтень 1917 р. — Тимчасовий уряд постановив припинити видачу Генеральному секретаріату коштів, притягти його членів до судової відповідальності за сепаратизм та участь у скликанні Всеукраїнських установчих зборів, а також викликати В.Винниченка для пояснення у цій справі.

21 жовтня (3 листопада) 1917 — на засіданні ГС обговорювали питання про поїздку до Петрограда В. Винниченка, генеральних секретарів І. Стешенка й О. Зарубіна для переговорів з Тимчасовим урядом у справі політичного становища в Україні. Несподівану розв'язку цього питання створив більшовицький переворот у Петрограді 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.

Після Жовтневого перевороту[ред.ред. код]

Після 25 жовтня (7 листопада) 1917 ГС розширив свою компетенцію на військові та продовольчі справи, шляхи сполучення, торгівлю та промисловість з призначенням відповідних Генеральних секретарів (тобто було відновлено дію Статуту Генерального секретаріату у повному обсязі). ГС видав звернення «До війська і громадян України» (всі війська і всі партії повинні визнати владу Генерального секретаріату УЦР і «всеціло підлягати його розпорядженням»). Впродовж короткого часу були прийняті ухвали про поширення влади ГС на всі губернії України, припинення воєнних дій у Києві, розформування офіцерських і добровольчих загонів, реорганізації і демократизації штабу Київського військового округу тощо.

ГС діяв до 9 (22) січня 1918 р., коли (після проголошення IV Універсалу УЦР про незалежність УНР) був перейменований на Раду народних міністрів УНР.

Склади секретаріату[ред.ред. код]

15 (28) червня 1917 — 15 (28) липня 1917
голова секретаріату Винниченко Володимир Кирилович УСДРП
ген. секретар внутрішніх справ
фінансів Барановський Христофор Антонович
міжнаціональних справ Єфремов Сергій Олександрович УПСФ
земельних справ Мартос Борис Миколайович УСДРП
військових справ Петлюра Симон Васильович УСДРП
судових справ Садовський Валентин Васильович УСДРП
продовольчих справ Стасюк Микола Миколайович УПСР
освіти Стешенко Іван Матвійович УСДРП
генеральний писар Христюк Павло Оникійович УПСР

 

15 (28) липня 1917 — 13 (26) серпня 1917
голова секретаріату Винниченко Володимир Кирилович УСДРП
ген. секретар внутрішніх справ
фінансів Барановський Христофор Антонович
міжнаціональних справ Шульгин Олександр Якович УПСФ
   товариши:
   Зільберфарб Мойсей
   Міцкевич Мечислав Казимирович
 
ОЄСРП
земельних справ Мартос Борис Миколайович УСДРП
військових справ Петлюра Симон Васильович УСДРП
судових справ Садовський Валентин Васильович УСДРП
продовольчих справ Стасюк Микола Миколайович УПСР
освіти Стешенко Іван Матвійович УСДРП
шляхів Голубович Всеволод Олександрович УПСР
пошт і телеграфу Зарубін Олександр Миколайович ПСР
праці
торгівлі та промисловості
генеральний контролер Рафес Мойсей Григорович Бунд
генеральний писар Христюк Павло Оникійович УПСР

 

14 (27) серпня 1917 — 18 (31) серпня 1917
голова секретаріату Дорошенко Дмитро Іванович УПСФ

 

21 серпня (3 вересня) 1917 — 1 (14 листопада) 1917
голова секретаріату Винниченко Володимир Кирилович УСДРП
ген. секретар внутрішніх справ
фінансів Туган-Барановський Михайло Іванович УПСФ
міжнаціональних справ Шульгин Олександр Якович УПСФ
землеробства Савченко-Більський Михайло Олександрович УПСР
освіти Стешенко Іван Матвійович УСДРП
праці
торгівлі та промисловості
генеральний контролер Зарубін Олександр Миколайович ПСР
генеральний писар Лотоцький Олександр Гнатович УПСФ
комісар України при Тимчасовому уряді Стебницький Петро Януарійович УПСФ

 

1 (14 листопада) 1917 —
голова секретаріату Винниченко Володимир Кирилович УСДРП
ген. секретар внутрішніх справ
фінансів Туган-Барановський Михайло Іванович УПСФ
міжнаціональних справ Шульгин Олександр Якович УПСФ
землеробства Савченко-Більський Михайло Олександрович УПСР
освіти Стешенко Іван Матвійович УСДРП
продовольчих справ Ковалевський Микола Миколайович УПСР
військових справ Петлюра Симон Васильович УСДРП
судових справ Ткаченко Михайло Степанович УСДРП
пошт і телеграфу Зарубін Олександр Миколайович ПСР
праці Порш Микола Володимирович УСДРП
торгівлі та промисловості Голубович Всеволод Олександрович УПСР
генеральний писар Лотоцький Олександр Гнатович УПСФ

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В.Солдатенко . Генеральний секретаріат Української Центральної Ради // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання[ред.ред. код]