Велосипедна шина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Покришка для твердого покриття
Покришки для шорстких доріг та пливучих ґрунтів
1,3 — обід колеса, 2 — захисне кільце між камерою та ободом, 4 — бортове кільце, 5 — камера, 6 — каркас, 7 — протектор
Згорнуті для транспортування «фолдінгові» покришки

Велосипедна шина — пружна гумова оболонка з металевим або полімерним кордом, встановлена на обід колеса. Забезпечує безпосередній контакт транспортного засобу з дорожнім полотном та поглинання вібрацій, викликаних нерівностями дорожнього покриття. Зазвичай накачується повітрям, що дозволяє регулювати пружність шини та розмір плями контакту.

Конструктивні елементи[ред.ред. код]

Основні складові частини покришки[1]:

  • Протектор — зовнішня гумова частина покришки, що забезпечує зчеплення з дорогою і оберігає каркас від пошкоджень.
  • Каркас — силова частина покришки, що складається з одного або декількох шарів корду (як правило, нейлонового), закріплених на бортових кільцях. Щільність плетіння корду позначається числом ниток на дюйм (TPI).
  • Боковина — частина покришки між плечовою зоною і бортом. У велосипедних шинах використовуються боковини двох типів:
    • Gumwall — корд з малою щільністю плетіння, покритий товстим шаром гуми.
    • Skinwall — корд з великою щільністю плетіння, покритий дуже тонким декоративним шаром гуми.
  • Бортове кільце (також «бортирувальний трос») — дротові або більш легкі кевларові кільця, що є основою борту покришки. Покришки з кевларовими кільцями називаються «фолдінговими» і можуть бути компактно згорнуті для зручності перевезення.

Покришки розрізняються розмірами, характером і малюнком протектора. Розмір визначається двома числами, що позначають зовнішній і поперечний діаметр накачаної покришки. Існує кілька стандартів позначення розмірів покришок.

Розмір[ред.ред. код]

Діаметр[ред.ред. код]

Існує декілька систем позначення розмірів ободів, покришок та камер. Популярною є міжнародний стандарт ISO ETRTO (European Tyre and Rim Technical Organization — Європейська технічна організація з ободів і покришок). Розміри коліс в дюймах:

  • 12, 16 — дитячі велосипеди.
  • 20 — велосипеди BMX, розкладні і дитячі велосипеди.
  • 24 — підліткові велосипеди.
  • 26 — гірські велосипеди, крос-кантрі, міські та прогулянкові велосипеди. Найпоширеніший розмір коліс.
  • 27,5 — гірські велосипеди, крос-кантрі.
  • 28 — шосейні, гібридні і дорожні велосипеди.
  • 29 — відносно новий стандарт розмірності коліс гірських велосипедів на базі 28". Велосипеди з таким діаметром називаються найнерами.
  • 32 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів.[2]
  • 36 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів. [3]
  • 39 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів.[4]
Шипована покришка для зимової їзди

Ширина[ред.ред. код]

Для рівних покриттів, як правило, використовують покришки шириною 1,75—2 дюйми, для бездоріжжя — більше 2-х дюймів. Для шосейних велосипедів застосовуються вузькі шини високого тиску — близько 8 атм. Зі збільшенням ширини покришки робочий тиск знижується.

Зі збільшенням тиску зменшується опір на твердому покритті за рахунок кращого накату та зменшення площі контакту з дорогою. Зменшення тиску дозволяє більш комфортно пересуватись по шорсткій дорозі — за рахунок кращого поглинання вібрацій, та по пливучих ґрунтах (пісок, болото) — за рахунок збільшення плями контакту. Це обумовлює вибір ширини шини: широкої для шорстких доріг та пливучих ґрунтів, яка дозволяє отримати значну площу контакту з дорогою при достатньому запасі проминання шини; та вузької для твердих нешорстких доріг, яка дозволяє отримати достатній запас проминання шини при малому розмірі плями контакту.

Протектор[ред.ред. код]

Малюнок протектора, як і ширина покришки, вибирається залежно від типу дорожнього покриття, по якому передбачається їздити. Для їзди по дорогах з твердим покриттям вибирають вузькі покришки без яскраво вираженого малюнка протектора на всій шині — «сліки», або лише в середній поздовжній частині кола плями контакту — «напівсліки», на них ґрунтозацепи розташовані тільки по краях покришки, так що при їзді по рівному жорсткому покриттю вони не торкаються дороги. Для їзди по м'якому ґрунту використовують більш широкі покришки з великими ґрунтозацепами — «зубасті» шини. Звичайно чим сильніше виражений протектор і ширша шина, тим краще зчеплення колеса з покриттям, але тим вищий опір коченню.

Для пересування взимку випускаються шиповані покришки.

Жорсткість протектора велосипедної покришки вимірюється спеціальними одиницями, які ввів Альберт Шор. Шкала отримала назву твердості по Шору:

  • 40-45a, м'яка, чіпка гума. Використовується на DH велосипедах. Легко проколюється;
  • 50-60a, гума середньої м'якості. Використовується в гірських велосипедах;
  • 60-70a, щільна гума, використовується в крос-кантрі. Стійка до проколів, але не чіпка.

Захист від проколів[ред.ред. код]

Захист від проколів

Виробники пропонують широкий спектр велосипедних шин із захистом від проколів у вигляді інтегрованого пояса з високоеластичного спеціального каучука або кевлара, який захищає камеру в області протектора. Додатковий захист збільшує вагу шини.

Шини гірського велосипеда бувають безкамерними — повітря в них утримується самою покришкою, яка герметично притискається до обода. Ніпель при цьому вкручується в обід колеса. Притиснення покришки здійснюється тиском повітря, тому монтаж безкамерної шини здійснюється різким збільшенням тиску в шині. У разі проколу безкамерної покришки отвір може бути автоматично заклеєний спеціальним герметиком, в'язкою рідиною, попередньо залитою всередину покришки. При відсутності герметика єдиний спосіб ремонту на місці — вивернути ніпель з обода і змонтувати шину як звичайну, скориставшись запасний камерою. Безкамерні покришки потребують спеціального обода.

Шина дитячого велосипеда

Інші види шин[ред.ред. код]

На шосейних велосипедах можуть встановлюватися «велотрубки» («трубки»), в яких камера і покришка являють собою єдине ціле. Завдяки цьому велотрубки дещо легші класичних шин, але їх неможливо (або дуже важко) відремонтувати при проколі і незручно монтувати в польових умовах (такі трубки приклеюються до обода).

У дитячих велосипедів зустрічаються суцільнолиті (непневматичні) шини, в яких пружність досягається за рахунок використання відповідних сортів гуми.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]