Венедиктов Лев Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лев Миколайович Венедиктов
Основна інформація
Дата народження 6 жовтня 1924(1924-10-06) (92 роки)
Місце народження місто Тамбов,
Росія
Роки активності 1947 - тепер
Країна СРСР СРСР Україна Україна
Професія диригент, хормейстер, педагог
Освіта Київська державна консерваторія
Праця в операх Національна опера України імені Тараса Шевченка
Колективи Хор Національної опери України
Нагороди

 

Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Орден Пошани
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1976 Народний артист України — 1974 Народний артист СРСР— 1985
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Венедиктов Лев Миколайович — радянський та український хоровий диригент, педагог, народний артист України, народний артист СРСР, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Герой України.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Народився 6 жовтня 1924 (м.Тамбов, Росія), у сім'ї відомого на той час регента — Миколи Яковича Венедиктова, який учився у Петербурзькій придворній півчій капелі разом з О.Александровим та Ю.Шапоріним, закінчив у М.Черепніна та А.Лядова Петербурзьку консерваторію, працював хормейстером у Маріїнському театрі.

«Моїм еталоном у диригентській професії, — згадує Лев Миколайович, — був батько — дуже хороший музикант. Усе в домі, сім'ї було пов'язане з музикою. Часто збиралися друзі, колеги-музиканти, грали ансамблі, квартети, тріо чи співали. Пригадую: Мені — чотири роки, батько посадив мене на піаніно, ноги в мене звисають над клавіатурою. Всі співають Чайковського (музику до драми „Снігуронька“). З цього, мабуть, і почалося моє захоплення музикою на все життя».

Мати Левка Миколайовича — Віра Олександрівна — доброзичлива, прекрасна господиня, закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат у Петербурзі.

Батько уособлював у сім'ї творчу, артистичну особистість, а мати зберігала домашнє вогнище…

Левко почав займатися музикою з шести-семи років у Борисоглібській музичній школі, пізніше — в училищі…

Планував піти вчитися до Мінської консерваторії по класу фортепіано, але війна зламала плани, і 17-річний юнак потрапляє на фронт. Волховський, Ленінградський, Карельський — на цих фронтах він пройшов шлях з Ансамблем Київського військового округу від оркестранта (грав на домрі[1]) до хормейстера.

Після звільнення Києва поступив у Київську державну консерваторію, яку закінчив (1949) в класі Г. Верьовки.

1947—1954 — диригент ансамблю пісні і танцю Північно-Кавказького військового округу.

Після закінчення консерваторії молодий хормейстер продовжував працювати з ансамблем, часто з успіхом виступав у різних містах.

У 1954 році ансамбль запросили до театру на день Радянської Армії. Досить складна програма концерту. Ранком подзвонив Михайло Йосипович Пірадов — головний диригент театру: «Ми просимо вас зайти до театру». М.Пірадов та В.Колесник (на той час — головний хормейстер) запропонували перейти на роботу до театру хормейстером.

1954—1967 — хормейстер Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка,

1967—1970 — диригент Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка,

1971—1978 доцент кафедри хорового диригування Київської державної консерваторії.

з 1972 — головний хормейстер Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка,

1986—1991 — директор, Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка.

З 1959 — викладач Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського, З 1978 — завідувач кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського

З 1979 — професор Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського.

Як хормейстер-постановник випустив понад 100 оперних вистав, диригував операми в театрах України, Франції, Югославії, Польщі.

Хор Національної опери України, створений ним, вважається одним з найкращих оперних хорів світу.

Творча манера Л. Венедиктова позначена тонким розумінням природи хорового співу, глибоким проникненням в авторський задум, умінням донести до аудиторії найтонші нюанси звуковедення.

Брав участь у першому виконанні опер «Ярослав Мудрий» Г.Майбороди (1975), «На русалчин великдень» М.Леонтовича (1977), «Прапороносці» О.Білаша (1985). Серед постановок: «Наймичка» М.Вериківського (1984), «Мазепа» П.Чайковського (1991), «Гуґеноти» Меєрбера, «Купало» А.Вахнянина (1993), «Реквієм» Дж. Верді (1993) та ін.

Серед випускників Л. Венедиктова — Анатолій Семенчук, Кирило Карабиць, Наталія Кречко, Микола Лисенко, Богдан Пліш, Володимир Шейко та інші.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лев Венедиктов: «Когда мы играли в окопах, нас слушали даже фашисты»
  2. Указ Президента України № 1194/2004 від 8 жовтня 2004 року «Про присвоєння Л. Венедиктову звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 808/2009 від 7 жовтня 2009 року «Про нагородження Л. Венедиктова орденом князя Ярослава Мудрого»
  4. Указ Президента України № 807/2001 від 7 вересня 2001 року «Про нагородження працівників Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка»
  5. Указ Президента України № 1302/99 від 8 жовтня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  6. Указ Президента України № 619/94 від 18 жовтня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  7. Указ Президента Российской Федерации от 27.01.2003 № 75 «О награждении государственными наградами Российской Федерации деятелей культуры и искусства Украины»(рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Василенко Г. Майстер хорового співу // Музика. — 1974. — № 5
  • Яворський Е. Майстер хорового мистецтва /У У світлі рампи. — К., 1981
  • Тольба В. Лев Николаевич Венедиктов /V Тольба В. Статьи. Воспоминания. — К., 1986
  • Степанченко Г. Сорок років у театрі /У Музика. — 1999. — № 5
  • /їж. Мастер хора // Аристократ. — 2005. — № 1
  • /їж. Театр, ставший жизнью // Зеркало недели. — 1999. — 25 дек.: /їж. Хормейстера играет хор /У Столичные новости. — 2002. — 16 дек.

Посилання[ред.ред. код]

Публікації: