Верещагін Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Петрович Верещагін
Vasily Petrovich Vereshchagin 00.jpg
Дата народження 1 (13) січня 1835(1835-01-13)
Місце народження м. Перм, Пермська губернія, Російська імперія
Дата смерті 9 (22) жовтня 1909(1909-10-22) (74 роки)
Місце смерті м. Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр історичний живопис, портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Напрямок реалізм, історизм
Вплив Олексій Марков
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Не варто плутати з Василем Васильовичем Верещагінимхудожником-баталістом.

Васи́ль Петро́вич Вереща́гін (*1 (13) січня 1835(18350113) — †9 (22) жовтня 1909) — російський художник, автор історичних і жанрових картин та портретів.

Біографія[ред.ред. код]

Василь Верещагін народився 1 січня (13-го — за старим стилем) 1835 року в Пермі (Пермська губернія, Російська імперія) в родині художників — його дід Прокофій Данилович (*1764 — †після 1811) і батько Петро Прокофійович (*1795 — †1843) були іконописцями. Відомим художником також став брат Василя Петровича — Петро Петрович.

Початкову освіту здобув в повітовому училищі, живопису навчався у батька, а після його смерті (у 1843) — у діда по матері, живописця та іконописця І. В. Бабіна. В 1850 році в приміській слобідці оселився випускник Арзамаської малювальної школи живописець А. У. Орлов. Довкола художника об'єдналася місцева талановита молодь, у тому числі і брати Верещагіни. Орлов також посприяв вступу братів в академію.

З 1856 по 1861 рік Верещагін навчався в Імператорській академії мистецтв, був учнем Олексія Маркова. За шість років навчання отримав всі академічні медалі, за картину «Велика княгиня Софія Вітовтовна на весіллі у великого князя Василя Темного...» удостоєний золотої медалі 1-го ступеня і звання класного художника 1-го ступеня.

За малюнком Верещагіна виконано літографію «Т. Г. Шевченко на смертному одрі» (1861). Примірник її зберігається в Державному музеї імені Тараса Шевченка.

Після випуску з академії на шість років (1863-1869) — поїхав за кордон пенсіонером Академії, відвідав всі важливі художні центри (Франція, Італія), але головним чином працював в Римі, вивчаючи і копіюючи картини старих майстрів. Його «Молитва Святої Ганни, матері пророка Самуїла» (1864) була удостоєна Великої золотої медалі на Всесвітній виставці в Парижі в 1867 році.

Повернувся до Петербургу в 1869 році. Як звіт представив в Академію картини: «Святий Григорій Великий карає порушення чернечої обітниці», «Відвідини в'язня його родиною в Італії», «Ніч на Голгофі», три портрети, дві великі картини і двадцять акварелей, за що отримав звання професора портретного та історичного живопису. Понад 20 років викладав в Академії малюнок і композицію.

У 1870 році Верещагін знову поїхав до Риму, а після повернення в Петербург — з 1872 по 1874 рік — зробив настінні декорації для палацу князя Володимира Олександровича на теми з російської народної поезії, зокрема, з життя богатирів. Картини мали великі розміри і були виконані на особливому рубчастому полотні, на зразок гобеленів. За «Іллю Муромця на бенкеті у князя Володимира» (1872) — отримав золоті медалі на Всесвітніх виставках: у Лондоні (1872) і Відні (1873).

Писав ікони для іконостасу Храму Христа Спасителя в Москві (1875-1879) та Успенського собору Києво-Печерської лаври. У 1880-ті і 90-ті роки — картини на християнські теми: «Облога Троїцько-Сергієвської лаври в смутний час» (1891) та інші.

У 1887 році сприяв організації академічної виставки в Єкатеринбурзі на Сибірсько-Уральській науково-промисловій виставці, передачі робіт в музей Уральської спілки любителів природознавства (УСЛП) і відкриттю художньої школи.

У 1891 році Верещагін видав «Альбом історій держави Російської в зображеннях державних його представників». На академічній виставці 1891 року була представлена велика картина художника «Захисники Свято-Троїцької Сергієвської лаври в 1608 році».

У 1907 році подарував декілька своїх робіт і робіт брата, Петра Верещагіна, Пермському науково-промисловому музею, що дозволило виділити художній відділ музею в самостійний.

Роботи Верещагіна експонувалися на виставках з 1860 року: академічних, Спілки російських акварелістів, всесвітніх, персональних (1910Петербург, 1912Москва, 1935 і 1984Перм).

Помер Василь Верещагін 9 жовтня (22-го — за старим стилем) 1909 року в Петербурзі.

Девушка с виноградом.jpg Appointment of a prisoner with his family.jpg Ночь на Голгофе.jpg Святой Григорий проклинает умершего монаха за нарушение обета бессеребрия.jpg Veretrin.jpg Kievo pe4erskaja Lavra.jpg
«Дівчина з виноградом», 1865
«Ніч на Голгофі», 1869
«Святий Григорій проклинає померлого ченця
за порушення обітниці безсрібництва», 1869
«Захисники Свято-Троїцької
Сергієвської лаври в 1608 році», 1891
«Велика церква
Києво-Печерської лаври», 1905

Література[ред.ред. код]

Додаткова література[ред.ред. код]

  • Верещагин В. П., Верещагин П. П. К 150-летию со дня рождения: кат. выставки: (из фондов музеев СССР): живопись, рис., акварель, гравюра / вступ. ст. и сост. Е. И. Егоровой, Н. В. Казариновой. — Пермь, 1984.
  • Егорова Е. И. Памятное место, где стоял дом, в котором родились и провели детство и юность художники П. П. Верещагин и В. П. Верещагин // Материалы свода памятников истории и культуры РСФСР. Пермская область. — М., 1978. — С. 141-143.
  • Егорова Е. И. Родословная пермских живописцев Верещагиных // Проблемы каталогизации произведений искусства в художественных музеях. — Л., 1988. — С. 98-100.
  • Казаринова Н. В. Братья Верещагины // Художник. — 1985. — № 4. — С. 58-61.
  • Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – I половины XIX века: каталог выставки / сост. и авт. вступит. ст. Н. В. Казаринова; авт. ст. Е. И. Егорова. — Пермь, 1988. — 38 с.
  • Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – первой половины XIX вв.: каталог выставки / авт. ст. Н. В. Казаринова (сост.), Е. И. Егорова. — М., 1990. — С. 6, 53.
  • Верещагин Василий Петрович // Серебренников Н. Н. Урал в изобразительном искусстве. — Пермь:Кн. изд-во, 1959. — С. 109.
  • Художники народов СССР: библиогр. слов. В 6 т. — Т. 2.: Бойченко - Геонджиан. — М.: Искусство, 1972. — 439 с., С. 240-242.

Посилання[ред.ред. код]