Ветеринарна медицина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шифр галузі науки
16
Назва галузі науки
Ветеринарні науки
Шифр галузі знань
1101
Найменування галузі знань
Ветеринарія
коди напряму підготовки
5.11010101[1]; 6.11010101[2]
7.11010101[3] 8.11010101[4]
Назва спеціальності
Ветеринарна медицина

Ветерина́рна медици́на

  1. Напрям підготовки у ветеринарних навчальних закладах[5]. Назва спеціальності у галузі знань «Ветеринарія»[6].
  2. Назва галузі науки[7].
  3. Комплекс заходів щодо профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, неплідності і падежу, підвищення якості сировини і продуктів тваринного походження, попередження та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування[8].

Напрям підготовки[ред.ред. код]

Слід зазначити, що найменування напряму підготовки молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини, техніка ветеринарної медицини), а також бакалавра ветеринарної медицини в галузі знань «Ветеринарія» відрізняється від найменування напряму підготовки спеціаліста і магістра ветеринарної медицини.

Так, в першому випадку, напрям підготовки носить назву «ветеринарна медицина», а в другому — «ветеринарна медицина (за видами)». Напрям підготовки «ветеринарна медицина (за видами)» спеціалістів і магістрів охоплює напрями: «ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «ветеринарна гігієна та санітарія», «ветеринарна фармація», «лабораторна діагностика хвороб тварин», «ветеринарна біотехнологія», в той час як напрям підготовки «ветеринарна медицина» молодшого спеціаліста і бакалавра — не охоплює.

Також, спеціалісти і магістри готуються окремо за кожним напрямом, які охоплює напрям підготовки «ветеринарна медицина (за видами)». Тобто, спеціалісти і магістри ветеринарної медицини готуються за напрямками: «ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «ветеринарна гігієна та санітарія», «ветеринарна фармація», «лабораторна діагностика хвороб тварин», «ветеринарна біотехнологія», — а не лише за напрямком «ветеринарна медицина (за видами)».

В законодавстві[ред.ред. код]

Слід зазначити, що Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 N 2498-XII по-різному тлумачив це поняття. В останній редакції даного закону (від 17.07.2011) термін вживається в такому значенні:

Ветеринарна медицина — галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках — і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб[7]

Цей же закон, до всіх його редакцій, використовував термін в такому значенні:

Ветеринарна медицина (ветеринарія) — комплекс заходів щодо профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, неплідності і падежу, підвищення якості сировини і продуктів тваринного походження, попередження та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування;

В Наказі Міністерства агропромислової політики «Про затвердження Положення про функціональну підсистему захисту сільськогосподарських тварин і рослин єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 25.05.1999 N 214, термін використовується в такому значенні:

Ветеринарна медицина — галузь, що охоплює систему наук про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику, лікування, визначення якості харчових продуктів і сировини тваринного походження та діяльність, спрямовану на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань, спільних для тварин і людей[9].

Державне управління в галузі ветеринарної медицини в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. рівень молодшого спеціаліста Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста Друга частина Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 20 червня 2007 р. N 839 (із змінами від 27.08.2008) на www.abiturient.in.ua
  2. рівень бакалавра Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1719 (із змінами від 03.10.2007, 25.06.2008 та 23.07.2008) на www.abiturient.in.ua
  3. рівень спеціаліста Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра
  4. рівень магістра Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра
  5. Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра
  6. Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра
  7. а б ВР України, Закон «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 N 2498-XII) остання редакція від 17.07.2011
  8. ВР України, Закон «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 N 2498-XII) без редакцій
  9. Мінагропром, Наказ «Про затвердження Положення про функціональну підсистему захисту сільськогосподарських тварин і рослин єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 25.05.1999 N 214

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія ветеринарної медицини України : Моногр. / П. І. Вербицький, П. П. Достоєвський, С. К. Рудик. - К. : Ветінформ, 2003. - 383 c. - Бібліогр.: с. 362-380.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]