«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» — перша книга Миколи Гоголя (окрім поеми «Ганц Кюхельгартен», надрукованої під псевдонімом).
Складається з двох томів.
Перший вийшов 1831 року, другий — 1832. Розповіді «Вечорів» Гоголь писав у 1829—1832 роках. За сюжетом, — розповіді книги нібито зібрав і видав «пасічник Рудий Панько»[1].
Дія твору вільно переноситься з XIX століття («Сорочинський ярмарок») в XVII («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім в XVIII («Травнева ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед Різдвом») і знову в XVII («Страшна помста»), і знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Поєднують обидві книги розповіді діда дяка Хоми Григоровича — відчайдушного запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле і сьогодення, бувальщину і небилицю. Плин часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності.
Перше видання книги Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» було виставлено на аукціон у Лондоні. Двотомник творів українського письменника, який був виданий ще за життя автора в Санкт-Петербурзі в 1831-32 роках, став найдорожчим лотом аукціону — унікальне видання пішло з молотка на аукціоні Christie's у Лондоні за 175 тисяч фунтів стерлінгів (224 тисяч доларів)[джерело?].
Цей твір у Вікісховищі