Винник Зиновій Львович
Винник Зиновій Львович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
25 вересня 1913 Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | невідомо | |||
Ізраїль | ||||
Країна | СРСР | |||
Навчання | Харківський художній інститут | |||
Діяльність | сценограф | |||
Вчитель | Хвостенко-Хвостов Олександр Веніамінович і Косарєв Борис Васильович | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Партія | КПРС | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
|
Зиновій Львович Винник (нар. 25 вересня 1913, Юзівка — пом. ?, Ізраїль) — український художник театру; член Спілки художників України у 1958—1993 роках. Батько художника Юрія Винника.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 25 вересня 1913 року у місті Юзівці (тепер Донецьк, Україна). Впродовж 1932—1936 років навчався у Харківському художньому інституті у Олександра Хвостенко-Хвостова[1]. У 1939—1941 роках працював завідувачем декоративного цеху та художником-постановником у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (7 квітня 1945), Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За визволення Варшави» (9 червня 1945), «За взяття Берліна» (9 червня 1945)[2].
Впродовж 1948–1956 років знову працював у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка, з 1956 року в Художніх майстернях Художнього фонду УРСР[1]. Жив у Харкові в будинку на вулиці Отокара Яроша № 21 а, квартира 21. 1993 року виїхав до Ізраїлю. Помер в Ізраїлі.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював в галузі театрально-декораційного мистецтва та промислової графіки. Оформив вистави:
- у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка
- «Лимерівна» Панаса Мирного (1955);
- «Марія Тюдор» Віктора Гюго (1955);
- «Дочка прокурора» Юрія Яновського (1955);
- «Ліззі Маккей» Жана-Поля Сартра (1956);
- «Учора в Касаткині» Авнера Зака, Ісая Кузнецова (1960);
- в інших театрах
- «Наталка Полтавка» Івана Котляревського (1948, Московський пересувний театр);
- «Мартін Іден» Джека Лондона (1957, Харківська телестудія);
- «Безталанна» Михайла Старицького (1958, Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А. В. Луначарського);
- «Кицькин дім» Самуїла Маршака (1965, Харківський театр музичної комедії);
- «Учень диявола» Бернарда Шоу (1969, Харківський інститут мистецтв);
- «Дванадцята ніч» Вільяма Шекспіра (Харківський театральний інститут).
Автор картини «Шверін. До Берліна недалеко» (1945), естампу «Червоні дияволята» (1967).
Брав участь у республіканських виставках з 1951 року.
Твори зберігаються у Музеї Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка, Музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України у Києві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Художники Харківщини. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
- ↑ Пам'ять народу. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 74.;
- Путятін В. Д. Винник Зиновій Львович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
- Народились 25 вересня
- Народились 1913
- Уродженці Донецька
- Померли в Ізраїлі
- Випускники Харківського художнього інституту
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Українські художники театру
- Радянські художники театру
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Члени КПРС
- Члени Національної спілки художників України
- Художники Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка