Володимиро-Либідська церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимиро-Либідська церква
Володимиро-Либідська церква.jpg
Володимиро-Либідська церква
знаходилася на місці палацу «Україна»
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Архітектор Людвік Станзані; Євген Єрмаков (нова мурована церква)
Початок будівництва 1835; 1907 (нова мурована церква)
Кінець будівництва 1835
Зруйновано 1936
Відбудовано не відбудовувалась, неподалік зведено новий храм Святого Рівноапостольного князя Володимира
Володимиро-Либідська церква (Україна)
Володимиро-Либідська церква

Це́рква Святого Рівноапостольного князя Володимира (Володимиро-Либідська) — православний храм у Києві на Новій Забудові, збудований 1835 року та зруйнований у 1930-ті роки.

Історія храму[ред. | ред. код]

У 1745 році військові Печерська звернулися до Києво-Печерської Лаври з проханням дозволити збудувати для себе храм на честь Святого князя Володимира.

Однак будівництво храму було розпочато лише за 10 років — 4 серпня 1755 р. отримано дозвіл Синоду і невдовзі розпочато роботи. 23 вересня 1757 року цю невелику дерев'яну церкву було освячено.

1766 року у храмі сталася пожежа — храм майже повністю вигорів, однак 1773 року церкву було відновлено і освячено вдруге. Печерська церква Св.кн. Володимира знаходилася навпроти сучасного будинку № 40 по вул. Московській, де нині знаходиться Музей культурної спадщини.

У різні часи парафіянами храму були такі відомі особи, як губернатор В. Левашов, війт Г. Рибальський, київські родини Катериничів, Ханенків, Бердяєвих та інших осіб.

Однак коли постало питання про будівництво Нової Печерської фортеці, згідно з планом її будівництва планувалося знесення значної частини приватної забудови Печерська, однак в перелік споруд, що підлягали знесенню, входила й церква Святого князя Володимира. Власників же знесених споруд переселяли в долину р. Либідь — район, що нині має назву Нова Забудова.

Найчастіше датою перенесення церкви на Нову Забудову вважався 1833 рік, адже саме в липні 1833 року переселенці звернулися до влади з проханням збудувати церкву, влаштувати ринок, однак Віталій Ковалинський розшукав документи, що спростовують цю дату — зокрема, він зауважує, що «Принаймні ще у листопаді 1834 року генерал-губернатор Левашов хрестив у ній свого сина Володимира». Хоча ще Костянтин Шероцький у путівнику 1917 року містом називає також датою остаточного перенесення храму з Печерська 1835 рік.

Влітку 1833 р. міський архітектор Людовік Станзані визначив вартість храму і планувалося впродовж 7 днів церкву розібрати та перенести на нове місце.

1835 року Володимирська церква вже існувала на новому місці — на незабудованій ділянці Нової Забудови (нині це квартал, обмежений вулицями Великою Васильківською, Передславинською, Володимиро-Либідською (нині ця частина вулиці віднесена до вулиці Євгена Коновальця) та Німецькою). 1856 року до церкви була прибудована, теж дерев'яна, дзвіниця.

Церква мала два престоли — Святого князя Володимира та Святого Митрофана Воронезького.

За 2-у половину XIX ст. парафія храму суттєво зросла, адже активно забудовувалася Нова Забудова. Відтак громада церкви вирішила спорудити новий, місткіший, храм.

У травні 1907 р. думою було виділено ділянку землі перед старою церквою для побудови нового храму. 20 вересня 1909 року новий храм було урочисто закладено. Це мав бути великий храм на 2000 вірян, трипрестольний та п'ятибанний, споруджуваний за проектом єпархіального архітектора Є. Єрмакова. Висота храму з хрестом мала складати 48 м. На жаль, церква будувалася повільно і ще до 1917 року роботи завершено не було. 1927 року недобудований храм було передано «обновленській церкві».

Знищення храму[ред. | ред. код]

1932 року храм було остаточно закрито і навесні 1936 р. трест шкільного будівництва розібрав храм на цеглу. Так атеїстичною владою було зупинено історію цього давнього храму. Зупинено, але не поставлено крапку.

Вже в наш час на території Володимирського ринку в зовсім іншого стилі було збудовано храм Прп. Єфросинії Полоцької та поруч — у пристосованому приміщенні — храм Св. Рвнап. кн. Володимира, що є складовою частиною Свято-Володимирського духовно-просвітницького центру.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. Ковалинський, «Київські мініатюри», т.1 Київ, «Купола»,2006. /розділ «Церква Князя Володимира»/
  • Шероцкій К. В. Кіевъ. Путеводитель. — К. : Фото-лито-типографія С. В. Кульженко, 1917. — 346, VIII с. (рос. дореф.)