Горовиць Володимир Самійлович

Горовиць Володимир Самійлович
рос. Владимир Самойлович Горовиц
Основна інформація
Дата народження	1 жовтня 1903(1903-10-01)
Місце народження	Київ
Дата смерті	5 листопада 1989(1989-11-05) (86 років)
Місце смерті	Нью-Йорк
Причина смерті	гострий інфаркт міокарда
Поховання	Монументальне кладовище
Роки активності	з 1920
Громадянство	Російська імперія→ УНР→ СРСР→ США
Національність	український єврей
Професії	піаніст, композитор
Освіта	Київська консерваторія
Вчителі	Блуменфельд Фелікс Михайлович, Тарновський Сергій Володимирович і Пухальський Володимир В'ячеславович
Відомі учні	Byron Janisd
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Нагороди	Медаль Свободи
Премії	Греммі
Автограф
Файли у Вікісховищі

Володи́мир Самí́йлович Го́ровиць (18 вересня (1 жовтня) 1903, Київ, Російська імперія — 5 листопада 1989, Нью-Йорк, США) — український та американський піаніст єврейського походження. Один з найвидатніших піаністів в історії музики.

Життєпис

Народився 18 вересня (1 жовтня) 1903(19031001) року в Києві, у родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Підґрунтям заможного життя була діяльність діда піаніста — київського купця 1-ї гільдії Йоахима Горовиця — відомого мецената.

Перші кроки в музиці Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Соні Бодик), яка 8 років навчалася у Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого в січні 1913 р. привела свого 10-річного сина Володимира.

За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім у консерваторії — Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. В 1917 році родина втратила своє майно, тож Володимиру довелося грати концерти та продовжувати вчитися, щоб прогодувати свою родину. У 1920 р. — став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда. Цього ж року закінчив консерваторію.

До 1925& року концертував містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх.

Володимир Горовиць за фортепіано

Разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами.

Від жовтня 1924 до січня 1925 р. дав близько 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів.

У 1925 р. їде на гастролі до Європи, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст.

Від 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство).

У 1933 — одружився з Вандою Тосканіні, донькою славетного диригента Артуро Тосканіні. В нього була лише одна донька Соня, яка померла в 1975 р.

Практично все життя (з перервами в 1953—1965 та 1975—1981 рр.) В. Горовиць активно концертував. В діяльності була перерва в 12 років, тож повернення в 1965 році викликало великий ажіотаж (квитки розпродали за дві години)

Репертуар Володимира Горовиця надзвичайно широкий — від творів Д. Скарлатті до С. Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В. Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Взаємини піаніста і радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово йому погрожує, в 1930-х роках у концтаборах СРСР загинули його брат і батько, батька назвали «ворогом народу». Cестра музиканта, піаністка й педагогиня Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана.Володимир Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Та вже тоді не застав нікого з рідних, на той час всі вже померли.

Продовжував свою діяльність до самої смерті.

5 листопада 1989 року помер. Похований у сімейному склепі у Мілані.

Учні

З 1937 по 1962 рік у Горовиця було семеро учнів: Ніко Кауфман (єдиний учень Горовиця під час його перебування в Європі), Байрон Дженіс, Гаррі Граффман, Колман Блюмфілд, Роналд Турині, Олександр Фіорілло і Айвен Девіс. У 80-ті роки давав уроки вже сформованим піаністам Мюррею Перайя і Едуарду Халіму.

Характеристика творчості

Представник романтичного стилю виконання (твори Ф. Ліста, в тому числі у власних транскрипціях, В. Моцарта, Ф. Шопена, російських композиторів та ін.). Його називали «Королем Королів піаністів», «останнім великим романтиком». У фундаментальній праці Д. Рабиновича «Виконавець і стиль» В. Горовіц зарахований до «велетнів романтичного піанізму», до яких автор відносить Ф. Ліста, С. Рахманінова, В. Горовиця.

Відзнаки і нагороди

• Наприкінці життя Горовиць отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.
• Від 1962 до 1989 р. отримав 25 премій «Греммі».
• Від 1995 р. у Києві періодично проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.

Вшанування пам'яті

З 1995 року у Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.

Меморіальна дошка Горовицю на вул. Михайла Коцюбинського у Києві, що була знищена вандалами в 2015 році

1999 було встановлено(бронза), а 2016 року було відновлено(граніт) пам'ятну дошку у Києві.

У Києві в листопаді 2019 року одну з нових вулиць у Голосіївському районі (місцевість Теремки) названо ім'ям Володимира Горовиця (проєктна назва вулиці — Проектна 12968, пролягає від вулиці Родини Кістяківських до Кільцевої дороги). Наразі вулицю ще не забудовано.

Див. також

• Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Горовиця

Джерела

• Герасимова Г. П. Горовиць Володимир Самійлович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 168. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Література

• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — Киев: КИТ, 2007. — 436 с.
• Коган Г. Вместе с музыкантами. — М., 1964;
• В. Горовиць та піаністична культура XX століття: 36. ст. — X., 1995;
• Володимир Горовіц та піаністична культура ХХ-го сторіччя. — X., 1996;
• Зильберман Ю, Смилянская Ю. Киевская симфония Владимира Горовица, Киев,2002
• Зильберман Ю., Владимир Горовиц. Киевские годы, Киев,2005.
• Зильберман Ю. Семь очерков о Владимире Горовице. [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Киев, 2011. — 144 с.
• http://apmp.kgpa.km.ua/Files/APMP02/16.pdf [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.] 76. Мархайчук Н., Захарова С. Представники родини Горовиців в музичній освіті Харкова (до історії музичної педагогіки в Україні) // Актуальні питання мистецької педагогіки: стан, технології, перспективи: Зб. наук. пр. — Хмельницький: ХГПА, 2013. — С. 127—130

Посилання

• Горовиць Володимир Самійлович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 507.
• Горовіц // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• http://www.classic-music.ru/horowitz.html [Архівовано 20 квітня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
• Конкурс пам'яті Горовиця [Архівовано 10 травня 2006 у Wayback Machine.]
• Відеозаписи online(англ.)