Воропаїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Воропаїв
Церква у Воропаєві
Церква у Воропаєві
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський
Рада Воропаївська сільська рада
Код КОАТУУ 3221881402
Облікова картка Воропаїв 
Основні дані
Засноване 1655
Населення 896
Поштовий індекс 07343
Географічні дані
Географічні координати 50°46′20″ пн. ш. 30°39′50″ сх. д. / 50.77222° пн. ш. 30.66389° сх. д. / 50.77222; 30.66389Координати: 50°46′20″ пн. ш. 30°39′50″ сх. д. / 50.77222° пн. ш. 30.66389° сх. д. / 50.77222; 30.66389
Середня висота
над рівнем моря
99 м
Водойми р. Десна
Місцева влада
Адреса ради 07343, с. Воропаїв, вул. Київська, 47
Карта
Воропаїв. Карта розташування: Україна
Воропаїв
Воропаїв
Воропаїв. Карта розташування: Київська область
Воропаїв
Воропаїв
Мапа

CMNS: Воропаїв у Вікісховищі

Воропа́їв — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Розташоване неподалік від Десни.

Історія[ред. | ред. код]

Щодо походження назви села Воропаїв

Історія села сягає періоду інтенсивного заселення побережжя рік північної частини України, а на той час земель Київської Русі. Ім’я Воропай - це старослов’янське ім’я, яке було досить поширене на Русі. Воно означає сміливого, рішучого і незалежного чоловіка. Саме від імені Воропай і було назване невелике поселення на березі Десни.

Землі межиріччя Дніпра і Десни здавна цікавили людей. В цих річках завжди було багато риби, а в дрімучих, непрохідних лісах повно всякого звіра. Як свідчить Люстрація (перепис) 1552 року Остерського замку в Десні звичайною була білуга та інші осетрові риби. А в дуплах вікових дерев водились дикі бджоли. Збір меду і воску був повсякденним промислом для місцевих мешканців, як мисливство і рибальство. Непрохідні ліси і болота, річки та озера, як магнітом притягували людей до цих земель, де вони могли сховатись в часи небезпеки.

З матеріалів актів Литовської метрики 1486 року сокольник князя - Воропай Куцевич звернувся до князя з проханням надати йому на умовах земської служби селище по річці Десна в Київському повіті. Так як це поселення не належало до чиєїсь власності, то Воропай Куцевич його і отримав. Минуло багато часу, але ім’я першого власника Воропая перейшло і закріпилось за назвою поселення, а пізніше за назвою села — Воропаїв, з його історичними назвами урочищ: Батич, Побите, Королівщина, Закіп, Муравище.

І всі ці назви урочищ передаються з покоління до покоління дотепер. А рід Куцевичів був відомий в старшинському середовищі на Сіверщині в період Гетьманщини в XVI-XVIIст.

В ХVІ столітті село Воропаїв відноситься до Монастирських сіл Києво-Печерського монастиря, який в 1688 році отримав підтвердження на ці землі і титул Лаври.

Хоча свої спадкоємні права на цілий ряд сіл межиріччя Десни і Дніпра монастир заявляв значно раніше. З 1786 року, відповідно до реформи Катери ІІ, всі монастирські землі і поселення відійшли до казни. Тепер селяни сплачували щорічний податок в казну держави та підлягали призову до царського війська.

З 1802 по 1923 рік село адміністративно відносилось до Остерського повіту Жукинської волості.

Більш ранні історичні відомості: В «Генеральном следствии о маетностях Киевского полка 1729—1730 гг» згадується Воропаєв: "Справка из ревизии о маетностях Киевского полка 1726 года, произведенная в 1729 г. По справке в канцелярии министерского правления с ревизорскими книгами, которая ревизия во всей Малой России чинена в 1726 г., по имянному блаженныя и вечнодостойныя памяти Ея Императорского Величества указу, Глуховского гарнизона оберафицерами, посланными из бывшой Малороссийской Коллегии, какие в Малой России обретаются местечка, села и деревни, хуторы, званиями каждая порознь, и что в тех маетностях дворового числа, и кто ими и по каким крепостям владеет, значится ниже: Сотни Остерской: Село Воропаев — 37 дворов; во владении Киево-Печерского монастиря с 713 году; а почему оной монастырь владеет, о том ис того монастыря не показано.

«…Село Воропаев — 39 дворов; оное прежде войсковое было, а потом полковник Киевский Костантий Солонина по жалованной грамоте на власть полковничую содержал; а по нем во владении изменник Мазепа и мати его Мазепина, игумения, содержалы; а теперь во владении Киево-печерского монастыря оное село Воропаев обретается; а почему с оного монастира крепостей не явилы.»

За даними на 1859 рік у казенному селі Остерського повіту Чернігівської губернії мешкало 522 особи (244 чоловічої статі та 278 — жіночої), налічувалось 97 дворових господарств[1].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Жукинської волості мешкало 668 осіб, налічувалось 146 дворових господарств, існував постоялий будинок[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1000 осіб (464 чоловічої статі та 536 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

З 1906 р. по 1922 р. у Покровській церкві с. Воропаїв звершував священицьке служіння священномученик Феоктист Єлисейович Смельницький.

На старих топографічних картах радянського періоду наводиться Старий Воропаїв, який був розташований на самому березі Десни. За переказами старожилів, останні хати Старого Воропаєва були перенесені під час гітлерівської окупації. Залишки старого кладовища на березі Десни зберігались приблизно до середини 60-х років.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1145 осіб, з яких 513 чоловіків та 632 жінки.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 892 особи.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 95,31 %
російська 3,13 %
вірменська 0,67 %
білоруська 0,11 %
інші 0,78 %

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2724)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-262)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]