Димер

селище Димер
	04.11.1957 адміністративно-територіальна одиниця
	Герб Димера
	Пошта та пам'ятник на центральній площі селища Димер
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський район
Громада	Димерська селищна громада
Основні дані
Засноване	—
Населення	▬ 5609 (01.01.2020)
Площа	8.60 км²
Густота населення	652 осіб/км²
Поштовий індекс	07330
Телефонний код	+380 4596
Географічні дані
Географічні координати	50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д.Координати: 50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д.
Водойми	річка Піхівка
Найближча залізнична станція	Ірпінь
Місцева влада
Адреса ради	07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Соборна, 19
Вебсторінка	http://dymer.rada.org.ua/
Голова ради	Підкурганний Володимир Володимирович, який переміг на перших місцевих виборах в Димерській селищній громаді 25 жовтня 2020 року із результатом понад 30 % голосів.
Карта
	Димер
	Димер

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Димер (значення).

Ди́мер — селище Вишгородського району Київської області. Населення Димера — 6825 осіб ^[2] (2001, у 1999 році — 6,3 тисяч осіб). Адміністративний центр Димерської селищної громади.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 32 км від Києва та за 30 км від залізничної станції Немішаєве. Північною околицею селища тече річка Піхівка.

Історія[ред. | ред. код]

За археологічними даними, поселення на місці Димера виникло у Х—ХІІ століттях^{[джерело?]}.В цьому містечку були металургійні підприємства, на яких плавили болотяну руду й виробляли зброю. Відповідно над містечком (а Димер раніше був містечком) завжди стелилося багато димів. Звідси і назва — Димер.

Місто Димер згадується у документах під 1582-м роком як володіння польської шляхти.

Населення містечка брало участь у козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (1591–1593), С. Наливайка (1594–1596), овруцького полковника Децика (1665) та інших.

У 1676—1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димер став резиденцією гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. У ті часи місто було також центром Димерського староства (королівщина). У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків, а місто зруйнував. З тих пір Димер, як значне місто, вже не відродився.

Під час Коліївщини димерці брали активну участь у військових діях повстанців під керівництвом Івана Бондаренка^[3].

У XIX столітті Димер був містечком, що від 1810 року утримувалося державною казною (казенне містечко). Деякий час тут розміщувався центр повіту. Був найбільшим поселенням Димерської волості.

З весни 1917 — у складі УНР.

Від 1932 року — у складі Київської області. Димер був адміністративним центром району в 1932–1973 роках. Від 1957 року Димер — селище міського типу.^[4]

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Косми і Даміана м-ка Димер XVIII ст. — Київського п. Київської сот., з 1796 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. — Димерської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/dyme_001.xml [Архівовано 17 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Окупація Димера (2022)[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року незадовго до 05:00 за українським часом (06:00 за московським часом) Путін оголосив, що прийняв рішення розпочати військову операцію в Україні. За кілька хвилин після оголошення війни Росія запустила крилаті та балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і військових складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Борисполі, Дніпрі, Василькові, Нових Петрівцях.

О 7-й ранку 25 лютого ворожа техніка Російської Федерації вдерлась на територію Димера та тимчасово окупувала його.

1 квітня 2022 року, підрозділами Збройних Сил України було відновлено контроль над Димером та іншими населеними пунктами — Демидів, Литвинівка, Гаврилівка, Козаровичі, Глібівка, Ясногородка, Толокунь, Сухолуччя, Миколаївка, Катюжанка.

Економіка[ред. | ред. код]

Крім сільськогосподарських підприємств і незначних виробництв харчової промисловості в Димері працює швейна фабрика ТОВ «Ярослав» (Колишня фабрика «Промінь» (вул. Соборна, 29). Промисловість представлена декількома підприємствами з обробки металу. Також на території селища діє «Вікналенд», що спеціалізується на виробництві віконного профілю. Підприємство працює на території колишнього міжрайонного підприємства по ремонту сільськогосподарської техніки.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

В селищі є три автозаправні станції. Діє автобусний парк, що забезпечує сполучення зі столицею та навколишніми селами. З 2000 року навколо Димера будувалася обвідна дорога, яка повинна була суттєво зменшити забрудненість та направити транзитний трафік в об'їзд селища. Наразі будівництво призупинено. КП «Димерський комбінат комунальних підприємств» надає послуги із вивозу сміття, утримання багатоквартирних будинків і централізованого водопостачання та водовідведення в багатоквартирному і приватному секторі. Впродовж 2010—2011 років компанією «Автомагістраль» оновлено покриття та зроблено тротуари на вулиці Революції, яка є найдовшою в селищі та з'єднує район з лікарнею, і в серпні 2012 повністю замінено покриття на автотрасі Київ-Овруч, що проходить через селище на ділянці від автопарку до будинку по вул Соборна(Леніна),79.2013 року також замінено покриття від цього будинку до повороту на село Козаровичі. Щонеділі організовується ринок в районі селищного ставка.

Пам'ять історії[ред. | ред. код]

На території селища, на центральній площі, у парку, на кладовищі, в околицях знаходяться братські могили. На стіні гімназії висить меморіальна табличка солдату.

До 430 річниці від першої літописної згадки територіальною громадою, за підтримки підприємців, настоятеля храму Кузьми і Дем'яна отця Богдана Токальського, на Поштовій площі Димера збудовано і відкрито 19 жовтня 2012 року «Курган пам'яті», який увіковічить всі знакові для краю події та історичні етапи розвитку селища, нагадуватиме про бойові подвиги земляків.

Соціальна сфера: медицина та освіта[ред. | ред. код]

У селищі функціонувала КНП "Димерська районна лікарня" Вишгородської районної ради та підрозділ КНП "ЦПМСД" Вишгородської районної ради Димерська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. У зв'язку з реорганізацією районних державних адміністрацій районів^[5] 4 січня 2022 дві медичні організації були об'єднані в одну — КНП "Димерську центральну селищну лікарню" Димерської селищної ради.

У Димері є 2 загальноосвітні навчальні заклади:^[6]

Димерський ліцей №1 (вул. Бударіна, 9);^[7]
Димерський ліцей №2 (вул. Соборна, 21).^[8]

Культура[ред. | ред. код]

Культурна сфера Димера представлена такими закладами:

Димерський будинок культури;
Димерська дитяча музична школа;
2 бібліотеки.
Центр творчості «Країна мрій»

При Димерській ДМШ функціонує ансамбль «Рідні наспіви». При будинку культури функціонує фольклорний ансамбль «Стежина» та вокально-інструментальний ансамбль («Димеряне»).

Рок-культуру в межах та поза межами селища Димер представляє, напевно, найживіший місцевий гурт під назвою «Ковтнярі», який бере свій початок ще з кінця 90-х років.

На футбольній арені Димер представляє аматорський футбольний клуб «Темп».

Архітектура[ред. | ред. код]

Офіційно пам'яток архітектури у Димері немає. Але у селищі є з десяток будівель зведених у XIX та на початку ХХ століть, які безперечно могли б вважатись пам'ятками. Це Димерська гімназія (1913), бібліотека (початок XX ст.), кілька адміністративних споруд початку XX століття, церква, що розташована у будинку початку XX століття^[9].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Відомими уродженцями Димера є:

історик-архівіст І. М. Каманін;
Герой Радянського Союзу Д. Кваша;
Луїс Барт Маєр (4 липня 1884) — відомий американський кінопродюсер та засновник кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer;
Мезенцева Наталія Іванівна (25 травня 1966) — український соціальний та економічний географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Провотар Олександр Іванович — український кібернетик, доктор фізико-математичних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
Музичний гурт «Ковтнярі [Архівовано 16 червня 2014 у Wayback Machine.]».
Герой Євромайдану Кіщук Володимир
Гримальська (Стратієнко) Тамара Миколаївна^[10] (23.09.1946) — артистка, педагог. Проф. (1996). Нар. арт. УРСР (1983). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2006). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1968; викл. Н. Новацька, О. Фомін), де від 1980 й працювала: від 1987 — доц. каф. сценіч. мови. Водночас від 1968 — у Нац. теле- та радіокомпаніях України; від 1995 — проф. каф. методики викладання укр. мови і літ-ри Нац. пед. ун-ту (Київ). Ведуча муз.-інформ. телепрограм «Сонячні кларнети», «Майстри гумору», «І тільки музика», «Зичимо щастя»; радіопрограм «Загадки мови», «Цікаве мовознавство», «Малі таємниці великого світу», «Від суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час»; твор. вечорів діячів культури і мист-ва, зокрема А. Демиденка, Б. Шарварка, О. Білаша, П. Майбороди, О. Білозір, М. Свидюка та ін.; презентацій, ювілеїв, конкурсів, фестивалів, зокрема «Пісенний вернісаж», «Золота осінь», «Київська весна», «Фуете „Артека“ ім. Ю. Григоровича».
Луїс Барт Маєр — співзасновник американської кіностудії «Metro-Goldwyn-Mayer», засновник Академії кінематографічних мистецтв і наук США, нагороди «Оскар».