17 серпня 1245 року Всеволод брав участь у Ярославській битві на боці волинського князя Данила Романовича проти сил угорців, поляків та галицької боярської опозиції на чолі з Ростиславом[3]. В ході битви Всеволод допомагав двірському Андрію стримувати сили Ростислава, але змушений був відступити до Сяну, до стану Данила. Літопис так описує ті події:
Ростислав, отож, виладнавшись до бою, перейшов глибокий яр,— він бо йшов супроти Данилового полку,— але Андрій-двірський постарався, щоб він не зітнувся з Даниловим полком. Прискоривши хід, Андрій зітнувся з військом Ростиславовим кріпко: списи так ламалися об броню, наче це були удари грому, і з обох же сторін многі, упавши з коней, померли, а інші поранені були сильними ударами списів. Данило тоді послав на поміч йому, Андрієві, двадцять вибраних мужів. І хоча боярин Василій Глібович і князі Всеволод Олександрович та Мстислав Глібович, не маючи змоги помогти Андрієві, побігли обидва назад до Сяну, але Андрій, що зостався з невеликою дружиною, в'їжджаючи, кріпко боровся з ними[4].
Дата й місце смерті Всеволода не відомі. Войтович припускає, що він помер після 1245 року.
