Белзьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белзьке князівство
Руські князівства
Київська Русь Alex K Kievan Rus..svg
1170 – 1462 Галицько-Волинське князівство Alex K Halych-Volhynia.svg

Герб of Белзьке князівство

Герб

Розташування Белзьке князівство
Удільне Белзьке Князівство, в складі Галицько-Волинського Князівства
Столиця Белз
Мови Руська мова
Релігії Православ'я
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано 1170
 - Ліквідовано 1462

Бе́лзьке князі́вство (англ.Principality of Belz,італ.Principato di Belz,ісп.Ducado de Belz,пол.Księstwo Bełskie)західноруське князівство династії Рюриковичів, зі столицею у Белзі. Утворене на Белзькій землі, котра входила до складу Київської Русі. Белзьке князівство, виникло,внаслідок об'єднання давніх земель бужан та черв'ян, їхній центр було перенесено у Белз, яке перебувало посередині цих земель.

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Князь Белзький
Лев Данилович - Король Русі, Великий Князь Київський, та Белзький. Правив у Белзі, протягом 1245-1269 рр.

Белзьке князівство існувало у XIIXV століттях, у Побужжі (тер.Західного Бугу). Белзьке князівство, виникло близько 1170 року, внаслідок феодального роздроблення Київської Русі. В 1240 році, Белзьке князівство, розгромили монголи. Відносно самостійним, Белзьке князівство існувало за життя Олександра Всеволодовича (12151233).

Протягом першої третини 13 століття, Олександр Всеволодич прагнув закріпитися на Белзькій землі, але зазнав поразки у боротьбі з Данилом Галицьким (1234), після чого Белзьке князівство приєднано до Галицько-Волинського князівства.

Після його смерті Олександра Всеволодовича, Белзьке князівство перебувало у складі Галицько-Волинського князівства Романовичів, аж до 1349р. Белзьке князівство, разом з Холмщиною, було надане як лен Юрію Наримунтовичу, який утримував Княже місто Белз, до походу Людовіка Угорського у 1377р. Після цього, Белзька та Холмська волості, були долучені до Руського домену, яким управляв Владислав Опольський.

З 1388 року — у Белзькому князівстві, закріпилась Мазовецька гілка польських князів Пястів. Першим її представником був Земовит IV Плоцький. Князівство він отримав від Ягайла, як посаг за свою дружину Олександру Ольгердівну.

У часі громадянської війни 1431 року, Земовит V Белзький взяв командування над польськими військами, воював і його брат Владислав І. Князь Казимир II і староста Ян Менжик, з 6-тисячним белзьким військом, обложили Олесько. В розпал цих боїв, у Белзі вибухнуло повстання українського населення. Було організовано ополчення та здобуто місто Буськ, у тилу мазовецького війська. Для втихомирення населення Белзького князівства, король Владислав II Ягайло мусив знімати облогу Володимирської столиці.

Припинення династії західномазовецьких Пястів в 1462 році, спричинило входження Белзького князівства безпосередньо до корони Польської.

Князі[ред. | ред. код]

Король Данило Галицький, Галицько-Волинський правитель, та Князь Белзький.
Белзькі князі
Роки Князь Примітки
11701195 Всеволод I
11951207 Олександр Всеволодович
12081211 Василько Романович
12111215 Всеволод II
12151233 Олександр Всеволодович Вдруге
12331241 Данило I Галицький
12411245 Всеволод III
12451269 Лев I
12691301 Юрій I
13521377 Юрій Наримунтович
13771382 Владислав Опольчик
13831387 Юрій Наримунтович Вдруге
13881426 Земовит IV
14261434 Земовит V
14261442 Казимир II Белзький
14421455 Владислав I Плоцький
14551462 Земовит VI
14551462 Владислав II Плоцький


Джерела та література[ред. | ред. код]