Всеволод Мстиславич (князь волинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Всеволод Мстиславич
Князь Волинський
Початок правління: 1187
Кінець правління: 1188
Інші титули:Князь Белзький
Попередник: Роман Великий
Наступник:Роман Великий
Дата народження: невідомо
Дата смерті:квітень 1195
Місце смерті:Белз
Діти:Олександр, Всеволод, Гремислава
Династія:Рюриковичі, Мономаховичі
Батько:Мстислав Ізяславич

Все́волод Мстисла́вич (?—1195) — третій син Мстислава Ізяславича, молодший брат Романа Мстиславича. Князь белзький (1170-1195) та володимирський (11871188). Помер у квітні 1194 року і був похований у Володимирі в соборі Богоматері. Запис у Києво-Печерському пом'янику дозволяє припускати, що його хрестильним іменем було Дмитро.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після смерті батька разом з братами втримав західні райони Волинського князівства (Роман став володимирським князем, Всеволод — белзьким, Святослав — берестейським і Володимир — Червенським), хоча і брав участь у військових акціях свого дядька, Ярослава Луцького, на початку 1170-х років у його боротьбі за Київ. Після смерті двох молодших братів Берестя відійшло до володимирського уділу, а Червен — до Белзького князівства.

Після першого вокняжіння Романа в Галичі (1188) Всеволод посів володимирський стіл, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там утриматися і він повернувся на Волинь. За цей час Всеволод укріпився у Володимирі. Спроба Романа повернути престол за допомогою поляків не увінчалася успіхом, і лише після втручання тестя Романа, Рюрика Ростиславича, князя овруцького і співправителя великого князя київського Святослава Всеволодовича, Всеволод поступився.

Друга фаза боротьби Романа за Галич (1199) мала місце вже після смерті Всеволода, але завдяки його короткочасному князювання у 1188 році сини Всеволода змогли успішно претендувати не лише на отчизну, Белзьке князівство, а й на волинський престол після загибелі Романа (1205), до того ж маючи перевагу у віці перед його малолітніми синами.

Родина[ред. | ред. код]

Залишив двох синів:

Також вважають, що мав дочку Олену, напівлегендарну засновницю Підгорецького монастиря. За легендою, вона загинула 1180 року при обороні міста Пліснеська від половців. Ймовірне місце її загибелі у дитинці Пліснеського городища донині має назву «Оленин парк». У сучасній церкві Підгорецького монастиря, що лежить біля городища, збереглась мармурова плита 1706 року з латинським написом «Gelsissima Principissa Helena * M * Ducis Wsewoldi filia * anno 1180 * hoc monasterium primo fundavit…» («Вдячна княжна Олена, дочка князя Всеволода, 1180 року цей монастир вперше заснувала»)[1][2].

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав I Великий (1 червня 1076 — 14 квітня 1132)
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав II (1097 — 13 листопада 1154)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Христина Шведська (1078 — 18 січня 1122)
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав II (1125 — 19 серпня 1170)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Конрад III Гогенштауф (1093 — 15 лютого 1152)
 
 
 
 
 
 
 
Аґнешка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ґертруда з Комбурґа (1095—1130)
 
 
 
 
 
 
 
Всеволод Волинський (?—1192)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Владислав I Герман (1043 — 4 червня 1102)
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав III Кривовустий (20 серпня 1085 — 28 жовтня 1138)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Юдіта чеська (1056—1086)
 
 
 
 
 
 
 
Аґнешка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гайнріх з Берґу
 
 
 
 
 
 
 
Соломія з Берґу (1099 — 27 червня 1144)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аделайда з Мохенталю
 
 
 
 
 
 

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нам немає чого стидатися — ми не кращі і не гірші від інших європейських народів // Католицький оглядач. — 2015. — 2 серпня.
  2. Марта Жук ствердила, що Гремислава Всеволодівна, бабуся князя Володислава Опольського, була донькою белзького князя Всеволода Мстиславича та племінницею першого галицько-волинського князя Романа Мстиславича, при цьому стверджуючи що це думка Леонтія Войтовича, що підтверджено у примітках → див.: Специфіка україномовних грамот князя Володислава Опольського у світлі латинських документів його канцелярії // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — № 4. — С. 281; однак насправді Л. Войтович стверджував, що Гремислава Всеволодівна була донькою белзького князя Всеволода Олександровича → див.: Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 503, 511. — ISBN 966-8545-52-4.

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник
Роман Великий
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
11871188
Alex Volhynia.svg Наступник
Роман Великий
Попередник
 —
Coat of Arms of Belz Principality.svg Князь Белзький
11701195
Coat of Arms of Belz Principality.svg Наступник
Олександр Всеволодович