Вулиця Ольжича (Житомир)
Вулиця Ольжича Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Центр, Охрімова Гора |
| Район | Богунський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Олег Ольжич |
| Колишні назви | Звивиста вулиця, Рязанська вулиця, Мала Вільська вулиця, вулиця Пархоменка |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 600 м |
| Поштові індекси | 10003 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова, громадська |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
Вулиця Ольжича — вулиця в Богунському районі міста Житомира. Названа в честь українського поета, археолога й публіциста Олега Ольжича, який народився в будинку на цій вулиці.
Характеристики[ред. | ред. код]
Розташована у центральній частині міста[1], у стародавній його частині. Західна частина вулиці (від Володимирської вулиці до вулиці Охрімова Гора) пролягає в історичній місцевості Охрімова Гора.
Бере початок з вулиці Юрка Тютюнника. Прямує на захід, перетинаючись з вулицями Перемоги, Старовільською, Володимирською. Завершується перехрестям з вулицею Охрімова Гора.
По ділянці вулиці між вулицями Перемоги й Володимирською курсують маршрутні таксі. Найближчі зупинки тролейбуса й низки маршрутних таксі — по вулиці Перемоги.
Історія[ред. | ред. код]
Ділянка вулиці, що розташована на Охрімовій Горі, між нинішніми вулицями Володимирською та Охрімова Гора є однією з найстаріших вулиць Житомира, що сформувалася до кінця XVIII ст. та у 1781 році відома як Звивиста вулиця. Була довшою — продовжувалася, повертаючи на північ та завершувалася перехрестям з нинішньою вулицею Короленка. Звивиста вулиця охоплювала не лише ділянку сучасної вулиці Ольжича, а й частину вулиці Охрімова Гора та початок вулиці Чехова. На той час вулиця розташовувалася у північно-західному передмісті.
Первинна забудова Звивистої вулиці сформувалася до початку ХІХ ст. та являла собою житлові будинки садибного типу, переважно дерев'яні, розташовані на значних за розміром земельних ділянках. На тодішньому початку вулиці — на розі Звивистої й Володимирської вулиць, у місцевості раніше відомій як Окопище, існувало єврейське кладовище, зазначене на мапі початку ХІХ ст. та зачинене від поховань у другій половині ХІХ ст.
У другій половині ХІХ ст. ділянка Звивистої вулиці, що являє собою нинішні вулиці Охрімова Гора та Чехова, отримала нову назву Дубенська. Решта стародавньої Звивистої вулиці, а також нова ділянка вулиці (між нинішніми вулицями Юрка Тютюнника й Володимирською) з другої половини ХІХ ст., відомі як Мала Вільська вулиця.
Нова ділянка вулиці, між нинішніми вулицями Юрка Тютюнника й Володимирською, сформувалася у другій половині ХІХ ст. згідно з Генпланом, яким передбачалося продовження стародавньої Звивистої вулиці у східному напрямку — від існуючої тоді Володимирської вулиці, перетинаючи проєктну Велику Вільську вулицю (нині Перемоги) до запроєктованої Олександрівської (нині відома як Юрка Тютюнника). Згідно з мапами середини ХІХ ст. на запроєктованій трасі все ще поставали садиби, між існуючою Володимирською вулицею та проєктною Великою Вільською.
Невдовзі новій ділянці, а також стародавній Звивистій вулиці надано назву Рязанська вулиця. Назва не прижилася. На мапах кінця ХІХ — початку ХХ ст. вулиця позначена як Мала Вільська.
У другій половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст. формувалася малоповерхова забудова вулиці, що частково збереглася дотепер та характерною особливістю якої є розташування фасадів будинків на червоній лінії вулиці, а не в глибині земельної ділянки.
Після більшовицького перевороту Малій Вільській вулиці дано назву на честь більшовицького військового ватажка Пархоменка Олександра Яковича, якому в 1987 році було встановлено пам'ятник на розі з вулицею Перемоги.
У 1930-х роках на рештках поховань стародавнього єврейського кладовища, на Окопищі збудовано житлові дво-, триповерхові будинки.
З початку 1970-х років серед старої забудови вулиці з'являються п'ятиповерхівки типових проєктів. У 1967 році на початку вулиці побудовано тролейбусне депо. По ділянці вулиці між вулицями Юрка Тютюнника й Перемоги збудовано службову тролейбусну лінію.
У 1993 році вулиця отримала нинішню назву.
У 2015 році у сквері на розі вулиць Ольжича та Перемоги здійснено роботи з демонтажу пам'ятника Пархоменкові. У 2017 році здійснено реконструкцію скверу[2] та встановлено пам'ятник Олегові Ольжичу[3], який народився в будинку на розі вулиць Ольжича й Старовільської (будинок не зберігся).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 176. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ У Житомирі підрядник закінчив реконструкцію скверу імені Ольжича, - Марцун. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 25 жовтня 2022.
- ↑ Пам’ятник Ольжичу у Житомирі перший не лише в Україні, але й у світі, – голова Організації українських націоналістів. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 25 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани».
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 182, 428. — ISBN 966-8123-41-7.
- Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / За заг. редакцією Георгія Мокрицького / — Житомир: Волинь, 2009. — 244 с. - 536 іл.; 42 мал. - 2 сх. — (Енциклопедія Житомира. - Т. 2. Кн. 1.). — Бібліогр.: с. 114-115, 127-130, 177 — ISBN 966-690-105-X.
- Борис Дубман. Древние и старые кладбища Житомира
| |||||||||||||