Шляхетна вулиця (Житомир)
Шляхетна вулиця Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Старе місто — Петровська Гора |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Колишні назви | Банна вулиця, Лермонтовська вулиця |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 400 м |
| Поштові індекси | 10014 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 58, 104 |
| Тролейбуси | 15, 15А |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | переважно малоповерхова житлова та громадська |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r11136887 ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
Шляхетна вулиця — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.
Характеристики[ред. | ред. код]
Вулиця знаходиться в центральній частині міста, у Старому місті, в урочищі Петровська Гора. Розпочинається на з'єднанні вулиць Віктора Косенка та Дмитра Донцова, прямує на південний захід та завершується на вулиці Професора Кравченка. Від Шляхетної вулиці розпочинаються вулиці Фещенка-Чопівського та Миколи Лисенка. Завершуються виходом на Шляхетну Шодуарівський провулок та Студентський провулок.
Вулиця орієнтовною протяжністю 400 м. В напрямку від вулиці Професора Кравченка до перехрестя з вулицею Фещенка-Чопівського організований односторонній рух.
По короткому відтинку вулиці, на її початку курсує тролейбус. Також по вулиці пролягають маршрути міського та приміського автобуса.
Рельєф вулиці характеризується значним ухилом у південно-західному напрямку. Поряд з вулицею Шляхетною, на території фармацевтичної фабрики, знаходиться одна з найвищих точок міста — вершина Петровської Гори, висота якої становить 232,6 м.[1]
Забудова вулиці у переважній кількості малоповерхова житлова, за виключенням дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку та нежитлової будівлі.
Історія[ред. | ред. код]
Історія назви[ред. | ред. код]
Перша назва вулиці — Банна — пояснюється тим, що вулиця вела до єврейських громадських лазень.[2][3]
У 1914 році Банній вулиці надано назву Лермонтовська — на честь 100-річчя від дня народження письменника Михайла Лермонтова.[2][3]
У 1919 році вулиця Лермонтовська тимчасово отримала назву вулиця Олеся, на честь українського письменника.[2][3]
Станом на 2007 рік Лермонтовська вулиця була однією з трьох вулиць Житомира, що зберегла стару назвотворчу традицію у формі прикметника (тобто відповідає на питання «яка», а не «чия».[4] У 2023 році Лермонтовська вулиця перейменована на Шляхетну вулицю.[5]
Історія формування вулиці[ред. | ред. код]
Вулиця та її забудова формувались упродовж XIX — поч. XX сторіччя.[2] Вулиця була довшою та з'єднувала Старожандармську вулицю (пізніше Пушкінська, нині вулиця Віктора Косенка) з Набережною річки Тетерів (сучасний 3-й Чуднівський провулок)[3]. На плані Житомира 1915 року вулиця з новою назвою Лермонтовська бере початок з вулиці Пушкінської та завершується на березі річки Тетерів, з'єднуючись з 3-м Чуднівським провулком.[6] Внаслідок будівництва у 1980-х роках літнього театру «Ракушка», завершення вулиці біля 3-го Чуднівського провулка виявилося відрізаним від основної частини та наразі входить до Берегового провулку, а вулиця стала коротшою та завершується на вулиці Професора Кравченка[3]
Забудова вулиці у переважній кількості є історичною та сформованою до 1917 року. У радянські часи, подекуди, замість будинків садибного типу з'являються декілька дво- та триповерхових будинків. У 1973 році задля будівництва дев'ятиповерхівки руйнують будинок, у якому народився Юліуш Зарембський.[7] Раніше, 1951 року, демонтують пошкоджений під час бойових дій Другої світової війни палац барона Івана Максиміліановича де Шодуара.[8] До війни у будівлі палацу за № 13 по вулиці Лермонтовській розташовувався головний корпус Обласного науково-дослідного краєзнавчого музею.
Разом з тим, чимала кількість зразків архітектури минулих століть збереглась до наших днів. У тому числі будинки № 9, 11 та 13 (старий номер 15), що входили до складу маєтку Шодуара (зокрема, прибрамна, головний фасад якої виходить на Лермонтовську вулицю).
Будинок № 13 (колишній № 15) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини міста Житомира (пам'ятка історії).[9] У цьому будинку протягом 1941—1942 рр. перебував Олег Ольжич, діяв штаб похідної групи ОУН[10][11][3] та редакція газети «Українське Слово»[9]. До арешту в 1937 році у цьому ж будинку мешкав етнограф Никанор Дмитрук.[10]
У підвалі двоповерхового будинку № 5, побудови другої половини XIX ст., де наразі розміщується фармацевтична фабрика, протягом 1941—1943 рр. діяла явка підпільників на чолі із Протасевичем Григорієм Семеновичем — завідуючим аптекоуправління[12], що розміщувалось у цьому будинку з 1925 року[3]. До 1918 року у будинку діяв з'їзд мирових суддів.[2]
Пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 26) є особняк № 4, побудови 2-ї половини XIX ст., у якому 1898 року мешкав російський письменник, демократ Мачтет Г. О.[9][13][3] На головному фасаді будинку встановлена меморіальна дошка Мачтету Г. О.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Топографічний план 1:2000. Офіційний геопортал Житомирської міської ради. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ а б в г д Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 127.
- ↑ а б в г д е ж и Дубман, Борис. Прогулка по Лермонтовской улице. proza.ru. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 216.
- ↑ Про перейменування топонімічних об'єктів та об'єктів благоустрою м. Житомира. Рішення 31 сесії 8 скликання Житомирської міської ради (PDF).
- ↑ Планъ города Житоміра. М.: 1:8400, 1915
- ↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 26. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Загадка старого кладбища (Борис Дубман) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ а б в Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ а б Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 50. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 128. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 110—111. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Волинь. с. 99. ISBN 966-7390-04-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.
- Мокрицький Г. П. Пам'ятки Житомира / Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2009. — 244 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-105-X.
- Борис Дубман. Прогулка по Лермонтовской улице. [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Борис Дубман. Загадка старого кладбища. [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира. [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||