Відьмачі легенди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назва «Відьмачі легенди»
Widjmacki legendy.jpg

Обкладинка російського видання
Автор Войтек Седенько,
Павел Лауданський
Назва мовою
оригіналу
рос. Ведьмачьи легенды,
пол. Opowieści ze świata Wiedźmina
Дизайн
обкладинки
Росія М. Петрова
Країна Польща Польща,
Росія Росія
Мова російська (оригінал),
польська (переклад).
Серія «Відьмак»,
«Відьмак з Великого Києва».
Тема триб'ют
Жанр фентезі
Ориг. видавництво Польща Solaris,
Росія Ексмо
Виданий Польща 2013 р.
Росія 2014 р.
Перекладач(і) Агнешка Ходковська-Дьюрич,
Івова Чапля,
Вітольд Яблонський,
Павел Лауданський
Сторінки 480
Тираж 2000[1]
ISBN 978-5-699-68657-5
Наступний твір Пазури й ікла

«Відьмачі легенди»[2][1] (рос. Ведьмачьи легенды, пол. Opowieści ze świata Wiedźmina) — антологія, зібрана польськими видавцем Войтеком Седеньком і перекладачем Павелом Лауданським, задумана як данина поваги «Відьмакові» Анджея Сапковського та йому самому. Збірка з восьми творів російськомовних українських і російських авторів була створена з відома та схвалення Сапковського й видана спочатку в польському перекладі в Польщі видавництвом «Solaris[pl]», а потім в оригіналі в Росії московським видавництвом «Ексмо[ru]». Всі історії розгортаються в світі «Відьмака» чи певним чином пов'язані з ним.

Історії та автори[ред. | ред. код]

  1. «Балада про дракона» (рос. Баллада о драконе, пол. Ballada o smoku), Леонід Кудрявцев[ru] (Росія);
    Відомий бард Любисток вирішив відправитися в місто Джакс, аби написати баладу про місцевого дракона.
  2. «Кольори перемир'я» або «Барви братерства» (рос. Цвета перемирия, пол. Barwy braterstwa), Володимир Васильєв (Росія);
    Історія відбувається в світі «Великого Києва». Місцевого Геральта наймають для охорони байкерського фестивалю.
  3. «Одноокий Орфей» (рос. Одноглазый Орфей, пол. Jednooki Orfeusz), Михайло Успенський (Росія);
    Відьмак зі своїм другом Любистком приїжджають у Первоград на конкурс бардів, де конкурентом останньому стає відомий майстер вірша та пісні «Одноокий Орфей».
  4. «Лютня і таке інше» (рос. Лютня и всё такое, пол. Lutnia, i to wszystko), Марія Галіна (Росія);
    Менестрель Ессі Давен на прізвисько Вічко вирішує вийти заміж за шановану людину, главу гільдії в приморському місті. Її старого друга Любистка запрошено співати на весіллі, а колись войовнича ельфа Торувієль в тому самому місті чекає останнього корабля до ельфської країни.
  5. «Ми завжди відповідальні за тих, кого…» (рос. Мы всегда в ответе за тех, кого…, пол. Zawsze odpowiadamy za tych, którzy…), Андрій Бєлянін (Росія);
    Історія про Геральда та Єніфер (sic) у сучасному світі.
  6. «Веселий, простодушний, безсердечний» (рос. Веселый, простодушный, бессердечный, пол. Wesoły, niewinny i bez serca), Володимир Арєнєв (Україна);
    Пірати наймають відьмака Стефана на прізвисько Журавель.
  7. «Окупанти» (рос. Оккупанты, пол. Okupanci), Олександр Золотько (Україна);
    Початок 1980-х років. Контингент радянських військ на території Польщі стикається з магічною аномалією та казковими істотами.
  8. «Ігри всерйоз» (рос. Игры всерьёз, пол. Gry na serio), Сергій Легеза (Україна).
    Команда по боротьбі з кіберзлочинністю вирушає в віртуальний світ під назвою Сапковія.

Відгуки[ред. | ред. код]

Збірка була по-різному зустрінута в Польщі та Росії. Російський часопис «Мир фантастики» назвав антологію незвичайною і нешаблонною, проте з непродуманою композицією, та дав їй високу оцінку 8/10. Журнал відзначив різноманіття жанрів і тем, високу якість текстів, повагу до канону.[3] На польському же оглядовому інтернет-порталі «Recenzjum» книгу оцінили на 5/10, висловивши думку, що збірці не вистачає «відьмацькості», а оповідання відверто різного рівня.[4] На «BiblioNETka», іншому польському порталі, назвали більшість оповідань збірки нудними повторювальними фанфіками не по темі, що розчаровують, а антологію в цілому оцінили на 2/6.[5] Український журнал «Світ фентезі» зазначив, що чимало читачів було розчаровано тим, що тексти збірки лише опосередковано пов'язані з відьмаком Геральтом, проте назвав її успішною, адже було продано півтори тисячі примірників з двох.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]