Віллеміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллеміт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураWlm[2]
Хімічна формулаZn2[SiO4]
Nickel-Strunz 109.AA.05
Dana 851.1.1.2
Ідентифікація
Колірбезбарвний, іноді зеленувато-жовтий або червонуватий
Сингоніятригональна
Просторова групакристалографічна група 148d
Твердість5—6
Блискскляний, жирний
Густина3,89—4,18
Інші характеристики
Названо на честьВіллем I[3]
Типова місцевістьKelmisd[3]
CMNS: Віллеміт у Вікісховищі
Віллеміт з родовища Франклін, шт. Нью-Джерсі
Кристалічна структура віллеміту.

Віллемі́т, Вілемі́т — мінерал класу силікатів, ортосилікат острівної будови Zn2[SiO4], безбарвний, іноді зеленувато-жовтого, або червонуватого кольору.

Історія

[ред. | ред. код]

Віллеміт був названий на честь Віллема I (1772-1843, король Нідерландів). Мінерал вперше був виявлений в Кельмісі в 1830 році (раніше також відомий як Альтенберг і, перш за все, через цинкову шахту і ливарний завод Вієль Монтань) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Сингонія тригональна.

Густина 3,89—4,18 г/см³.

Твердість 5—6.

Блиск скляний, жирний.

Руда цинку, поширений мінерал зони окиснення цинкових родовищ. Зустрічається також у метасоматично змінених гранітах.

Віллеміт, як правило, утворюється як зміна раніше існуючих сфалеритів рудних тіл і зазвичай асоціюється з вапняком. Він також міститься в мармурі і може бути результатом метаморфізму більш ранніх геміморфітів чи смітсонітів.[4]

Кристали мають вигляд шестикутних призм, закінчених ромбоедричними площинами: є чіткі розщеплення, паралельні граням призми та основі. Гранульовані маси та маси розщеплення зустрічаються частіше[5].

Поширення

[ред. | ред. код]

Бельгія (Альтенберг), Намібія (Цумеб), Замбія (Брокен-Гілл — Кабве), Квебек, Канада, Південна Австралія. Значні скупчення віллеміту відомі у США (шт. Аризона, родовище цинку, заліза, марганцю Франклін, шт. Нью-Джерсі).

Застосування

[ред. | ред. код]

У великих масах може використовуватися як руда цинку. Використовують, зокрема, при виготовлені флуоресціюючих екранів. Цінується колекціонерами. Використовується в ювелірній справі, особливо цінуються жовті прозорі різновиди.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б Lévy A. Der Willemit // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und Petrefaktenkunde / Hrsg.: K. C. von Leonhard, H. G. BronnHe: Verlag von Georg Reichard, 1830. — Vol. 1. — S. 71–71. — ISSN 0934-6880
  4. Klein, Cornelis (2007). The Manual of Mineral Science, p.484. John Wiley and Sons, Inc., Hoboken. ISBN 9780471721574.
  5.  Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Spencer, Leonard James (1911). Willemite . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 28. Cambridge University Press. с. 658. (англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]