Вільні Хутори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Вільні Хутори
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Верхньодніпровський
Рада/громада Боровківська сільська рада
Код КОАТУУ 1221081803
Облікова картка Вільні Хутори 
Основні дані
Перша згадка 1859
Населення 483
Територія 3,67 км²
Густота населення 131 осіб/км²
Поштовий індекс 51641
Телефонний код +380 5658
Географічні дані
Географічні координати 48°31′53″ пн. ш. 34°03′42″ сх. д. / 48.53139° пн. ш. 34.06167° сх. д. / 48.53139; 34.06167Координати: 48°31′53″ пн. ш. 34°03′42″ сх. д. / 48.53139° пн. ш. 34.06167° сх. д. / 48.53139; 34.06167
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми р. Самоткань
Відстань до
обласного центру
80 км
Відстань до
районного центру
29 км
Відстань до
центру сільської ради/громади
9 км
Найближча залізнична станція Вільногірськ
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради с. Боровківка, вул. Квака, 4; тел. 98-5-49
Сільський голова Демчук Надія Тимофіївна
Карта
Вільні Хутори. Карта розташування: Україна
Вільні Хутори
Вільні Хутори
Вільні Хутори. Карта розташування: Дніпропетровська область
Вільні Хутори
Вільні Хутори
Locator Dot2.gif
Розташування села Вільні Хутори

Ві́льні Хутори́ (давня назва — Вільнянське) — село Україні, Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 483 осіб. Підпорядковане Боровківській сільській раді.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Вільні Хутори знаходится на Придніпровській височині у північно-західній частині Дніпропетровської області області. Біля Вільних Хуторів знаходяться витоки річки Самоткані, нижче за течією примикає село Павло-Григорівка. Річка в цьому місці пересихає. Висота над рівнем моря 100–130 м.

Селом проходить автошлях територіального значення Т 0415.

Історія[ред.ред. код]

Вільні Хутори вперше згадуються у документах у 1859 році. На той час у селі мешкала 1471 особа (745 чоловіків та 726 жінок), налічувалось 245 дворів[1].

Станом на 1886 рік[2] — центр Вільно-Хутірської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, населення становило 2 412 осіб. В селі налічувалось 402 двори, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3946 осіб (1959 чоловічої статі та 1987 — жіночої), з яких 3910 — православної віри[3].

Наприкінці 19 століття за 7 км від села побудовано залізничну станцію Катерининської залізниці Вільні Хутори. Це посприяло розвитку села. У 1956 році поблизу станції засноване місто, яке саме від неї отримало назву Вільногірськ.

В часи радянської влади Вільні Хутори з 1923 року були центром Вільнохутірської сільської ради, яка ліквідована рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської облради 21 травня 1981 року. З того часу село підпорядковується Боровківській сільській раді.

У Вільних Хуторах розміщувалась центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Була середня школа, лікарня на 50 місць.

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні (станом на 2011 рік) в селі є ФАП, бібліотека, клуб.

У Вільних Хуторах розміщений обласний комунальний заклад «Вільнохутірський кістково-туберкульозний санаторій».

Персоналії[ред.ред. код]

Деякій час в місцевій сільській школі вчителював Дубовик Михайло Тадейович — український письменник, член літературної організації «Плуг», в 1941 репресований.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)