Вільні Хутори
село Вільні Хутори | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Кам'янський район |
Тер. громада | Верхньодніпровська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA12040050110093425 |
Облікова картка | Вільні Хутори |
Основні дані | |
Перша згадка | 1859 (165 років) |
Населення | 483 |
Територія | 3,67 км² |
Густота населення | 131 осіб/км² |
Поштовий індекс | 51641 |
Телефонний код | +380 5658 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°31′53″ пн. ш. 34°3′42″ сх. д. / 48.53139° пн. ш. 34.06167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
100 м |
Водойми | р. Самоткань |
Відстань до обласного центру |
80 км |
Відстань до районного центру |
45 км |
Відстань до центру громади/сільради |
29 км |
Найближча залізнична станція | Вільногірськ |
Відстань до залізничної станції |
13 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Боровківка, вул. Квака, 4 |
Сільський голова | Демчук Надія Тимофіївна |
Карта | |
Мапа | |
|
Ві́льні Хутори́ (давня назва — Вільнянське) — село Україні, Кам'янському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 483 осіб. Входить до складу Верхньодніпровської міської громади.
Село Вільні Хутори розташоване на Придніпровській височині у північно-західній частині Дніпропетровської області області. Біля Вільних Хуторів знаходяться витоки річки Самоткані, нижче за течією примикає село Павло-Григорівка. Річка в цьому місці пересихає. Висота над рівнем моря 100—130 м.
Селом проходить автошлях територіального значення Т 0415.
Вільні Хутори вперше згадуються у документах у 1859 році. На той час у селі мешкала 1471 особа (745 чоловіків та 726 жінок), налічувалось 245 дворів[1].
Станом на 1886 рік[2] — центр Вільно-Хутірської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, населення становило 2 412 осіб. В селі налічувалось 402 двори, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3946 осіб (1959 чоловічої статі та 1987 — жіночої), з яких 3910 — православної віри[3].
Наприкінці 19 століття за 7 км від села побудовано залізничну станцію Катерининської залізниці Вільні Хутори. Це посприяло розвитку села. У 1956 році поблизу станції засноване місто, яке саме від неї отримало назву Вільногірськ.
В часи радянської влади Вільні Хутори з 1923 року були центром Вільнохутірської сільської ради, яка ліквідована рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської облради 21 травня 1981 року. З того часу село підпорядковується Боровківській сільській раді.
У Вільних Хуторах розміщувалась центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Була середня школа, лікарня на 50 місць.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 310 жителів села[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 529 осіб, з яких 210 чоловіків та 319 жінок.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 465 осіб.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 93,79 % |
російська | 5,59 % |
білоруська | 0,62 % |
Станом на 2011 рік в селі діє ФАП, бібліотека, клуб.
У Вільних Хуторах розміщений обласний комунальний заклад «Вільнохутірський кістково-туберкульозний санаторій».
- Палагута Никанор Трохимович (06.08.1896 - 08.06.1938) - активний учасник Визвольних змагань, начальник штаба отамана Карпенка. В 1921-23 роках в еміграції, потім повернувся в Радянську Україну. Розстріляний органами НКВС[8].
- Крікент Альфред Карлович — лікар місцевої лікарні, організатор порятунку військовополонених в роки Другої світової війни;
- Рудниченко Іван Андрійович — Герой Радянського Союзу
- Малієнко Терентій Сергійович (1910—1941) — льотчик, що здійснив бойовий таран 22 червня 1941
Деякій час в місцевій сільській школі вчителював Дубовик Михайло Тадейович (1900-1941) — український письменник, член літературної організації «Плуг», в 1941 репресований.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Вільні Хутори. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Irena Konovets-Poplavska (29 липня 2024), Три судьбы на переломе. Ч.1/3 Повстанец Никанор Палагута - правая рука верхнеднепровских отаманов, процитовано 29 липня 2024
- Ві́льні Хутори́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.217
- Сайт Верхньодніпровської РДА
- Спогади про сім'ю Крикет (рос.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |