Катерининська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катерининська залізниця
Криворізька залізниця
Дніпропетровська залізниця
Ekaterinoslav Railway Administration (1905).jpg
Роки функціонування: 18821936
Країна: Українські губернії Російської імперіїFlag of the Ukranian State.svg УНРFlag of Ukrainian SSR.svg УРСР.
Штаб-квартира: Катеринослав
Статус: історична; увійшла до складу Придніпровської, Донецької, частково Одеської, залізниць України;
та Південно-Східної залізниці Росії
Підпорядкування: МШСНКШС
Експлуатаційна довжина шляхів: 2'827 версти (в тому числі 1'062 - двоколійній шлях) — на 1913 рік
Екатерининская железная дорога (1919).jpg
Ширина колії: 1520 мм
Управління залізниці в Катеринославі. Вид з кута Катерининського проспекту та Привокзальної вулиці. Початок ХХ століття.
Катерининська залізниця. Поштова картка, 1900-ті роки
Залізна копальня поблизу станції Вечірній Кут Катерининської залізниці

Катери́нинська залізни́ця (рос. Екатерининская железная дорога) — державна залізниця в українських губерніях Російської імперії, що збудована у 1882–1904 роках.

Після революції в 1918 націоналізована і передана до підпорядкування народного комісаріату шляхів сполучення. 4 січня 1936 залізницю перейменували, вона отримала назву сталінська залізниця.

Межі залізниці[ред.ред. код]

Залізниця проходила територією Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній і територією Донщини.

В наш час частинами входить до складу Донецької, Одеської, Придніпровської, Південної залізниць України, та частка до Південно-Східної залізниці Російських залізниць.

Гілки[ред.ред. код]

Ростов-на-ДонуГорлівкаКатеринославДолинська, з гілками на Звєрево, Маріуполь, Міллерове, Бердянськ, Куп'янськ

Катерининська (1893 рік) Катерининська (1884 рік)
Донецько-Кам'яновугільна (1880 рік)[1] Донецько-Кам'яновугільна (1875 рік)
Костянтинівська (1872 рік)

Історія[ред.ред. код]

У 1862 року перший міністр шляхів сполучення імперії висунув проект будівництва залізниці від Катеринослава до Донецького вугільного басейну.

22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць магістралі від станції Казанка до станції Катеринослав і від станції Ясинувата до станції Синельникове.

18 травня 1884 року відкрито рух поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав.
Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро.

У 1887 році експлуатаційна довжина залізниці становила 999 верст.


У роки економічного підйому імперії (1890-ті) відбулося потужне збільшення Катерининської залізниці за рахунок приєднаних до неї ділянок викуплених в казну у приватних магістралей:


Перша будівля залізничного вокзалу станції Верхівцеве

У грудні 1888 року після спорудження Саксаганської колії (Любомирівка—Колачевське), ст. Любомирівка стала залізничним вузлом. Сучасну назву станції надано 1 січня 1904 на честь першого начальника Катерининської залізниці, талановитого інженера Олександра Верховцева.

Проект будівлі залізничного вокзалу станції Верхівцеве

У 1898 році побудовано залізничну лінію Колачевске — П'ятихатки — Любомирівка (нині Верхівцеве).

У 1899 році відкрито рух поїздів у напрямку Чаплине — Бердянськ.

У 1904 році введено в експлуатацію другу Єкатерининську залізницю (Кривий Ріг — Олександрівськ — Царекостянтинівка (після 1974 р. — Комиш-Зоря)).

22 лютого 1908 року зданий в експлуатацію Кічкаський міст через Дніпро в Олександрівську (Запоріжжі). Відкрито наскрізний рух по другій Катерининській залізниці.

У 1913 році Катерининська залізниця перевезла 2 млрд. 300 млн пудів різних вантажів, одержавши прибуток у 40 млн карбованців — рекорд залізничного транспорту в Росії.

Кічкаський міст після підриву

Перед Першою світовою війною почала діяти одноколійна гілка від Царекостянтинівки до Федорівки, яка забезпечила прямий шлях з Донбасу до Криму.

У 1915 р. закінчено будівництво залізничної лінії Євпаторія — Сарабуз (нині Острякове).

У грудні 1917 року на дорозі встановлено самоврядування. Посада начальника залізниці скасована.

У 1920 році введено в експлуатацію дільницю Джанкой — Армянськ.

У 1922 році колективу Катерининської залізниці вручено ордена Трудового Червоного Прапора УРСР за дострокове відновлення Кічкаського моста.


20 липня 1926 року Катерининська залізниця перейменована на Дніпропетровську.[2]

У 1927 році введено в дію лінію Нижньодніпровськ — Костянтиноград.

У 1930 році відкрито сортувальну станцію Нижньодніпровськ-Вузол.

У 1932 році закінчено будівництво локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол.

25 грудня 1935 року стала до ладу перша електрифікована дільниця Довгинцеве — Запоріжжя.

4 січня 1936 року Дніпропетровська залізниця була перейменована на Сталінську.

Рухомий склад залізниці[ред.ред. код]

Паровоз, модель Щ

Катерининська залізниця мала рухомого складу 1 250 паровозів, 3 072 товарних і 995 пасажирських вагонів. Його обслуговування та ремонт велися в залізничних майстерень станцій Катеринослав, Ясинувата, Авдіївка, Дебальцеве та інших.

На залізниці експлуатувалися паровози Ш, Щ та паровози серії Од («джойка»).[3]

Розміри товарного паровоза серії Од (оригінал 1914, комп'ютерна графіка 2006 р.)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903.(рос. дореф.)
  • Раков В. А. Локомотивы отечественных железных дорог 1845–1955. — М.: Транспорт, 1995. — с. 168.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]