Попельнасте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Попельнасте
Popelyaste gerb.png Popelyaste prapor.png
Герб Прапор
Вигляд на село з боку IV бригади
Вигляд на село з боку IV бригади
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Олександрійський
Рада/громада Попельнастівська сільська рада
Код КОАТУУ 3520385501
Облікова картка Попельнасте 
Основні дані
Населення 985 (2012 р.)
Площа 13269,4 га км²
Поштовий індекс 28062
Телефонний код +380 5235
Географічні дані
Географічні координати 48°39′40″ пн. ш. 33°42′47″ сх. д. / 48.66111° пн. ш. 33.71306° сх. д. / 48.66111; 33.71306Координати: 48°39′40″ пн. ш. 33°42′47″ сх. д. / 48.66111° пн. ш. 33.71306° сх. д. / 48.66111; 33.71306
Середня висота
над рівнем моря
107 м
Водойми Омельник
Відстань до
районного центру
60 км
Місцева влада
Адреса ради 28062, с. Попельнасте, вул. Леніна, 3; тел. 6-76-28
Сільський голова Волянський Олег Володимирович
Карта
Попельнасте. Карта розташування: Україна
Попельнасте
Попельнасте
Попельнасте. Карта розташування: Кіровоградська область
Попельнасте
Попельнасте

Попельна́сте — село в Україні, в Олександрійському районі Кіровоградської області. Населення — 1 334 осіб. Орган місцевого самоврядування — Попельнастівська сільська рада.

Походження назви[ред. | ред. код]

Є назви, історія походження яких не викликає сумніву, наприклад Гайове, Діброва, Піщаний Брід, Зелений Барвінок. В той же час існують назви населених пунктів, історія яких сягає у глибину віків. На кордоні з Дніпропетровщиною серед неосяжного степу розкинулося село Попельнасте.

Відомо, що в Україні з 14 ст. розвивалося виробництво поташу, який виробляли з попелу спалених дерев. Біля кожного такого виробництва була попільня — сховище для зберігання попелу. Звідси і походить назва села, а це значить, що у давні часи в цих краях були лісові масиви[1].

Інша версія[ред. | ред. код]

Інша версія походження назви села, від, начебто, імені одного з місцевих священиків — здається малоймовірною.

Розглянемо хронологію подій. «Около 1765 г. по распоряжению Новороссийской губернской Канцелярии в Балке Глиняной основана и открыта была государственная воинская слобода Попельнастая….»

Так повідомляє Феодосій Макаревський в своєму описі Катеринославської єпархії. Відкрили і вже дали назву. Далі автор зазначає, що першим священиком Івано-Богословської церкви (вона була закладена 1 червня 1772, а 16 грудня 1773 освячена) був Діонісій Дем'яновський та Симеон Ревуцький.

Як бачимо, перші сім років село взагалі не мало церкви. Згадку ж про диякона цієї ж таки церкви, Гната Попельницького, знаходимо в церковній ревізії лише за 1782 рік. Цей диякон нічим не вирізняється з довгого переліку прізвищ служителів місцевої церкви. Та й село вже 17 років як існує з своєю власною назвою! Тож яка була потреба нарікати його вдруге, та ще й іменем не священика, а нижчого за саном звичайного диякона? До того ж село назване Попельнастим, а не Попельницьким!

Тому, очевидно, прізвище і назва села поєдналися в народній уяві вже пізніше. Породила ж народну версію походження — часткова співзвучність дияконового прізвища та назви села. Так, імовірно, виникла ця легенда. А вже через декілька поколінь вона почала сприйматися як незаперечний факт[2].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Попельнастого навесні 1648 року відбувалась Битва під Жовтими Водами під проводом Богдана Хмельницького. Про це свідчить академічна «Історія Української РСР».[3]

В 175264 роках село входило до складу Новослобідського козацького полку (на 1763 рік у складі 6 роти).

Станом на 1886 рік в селі, центрі Попельнастівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3672 осіб, налічувалось 612 дворів, працювала церква православна та школа[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6035 осіб (3030 чоловічої статі та 3005 — жіночої), з яких 5890 — православної віри[5].

Сучасність[ред. | ред. код]

На території сільської ради працюють два сільськогосподарські підприємства: СТОВ ім. Шевченка та ТОВ «УкрАгроКом», ФОП Донченко О. М. та понад 250 осіб, які обробляють землі самостійно.

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий дошкільний навчальний заклад, лікарська амбулаторія, сільський будинок культури, поштове відділення, дві бібліотеки.

Село газифіковане, є вуличне освітлення, станція мобільного зв'язку, одинадцять торгових точок. Село має потужний рекреаційний потенціал та перспективи розвитку зеленого туризму. Безліч ставків та незаймана природа з реліктовими рослинами є справжньою окрасою Попельнастого.

Динаміка населення
1886 1970 2001
3672 2370 1334

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцями села є Герої Радянського Союзу О. І. Дидишко (1911–1944) і І. Д. Очеретько (1908–1989).

В селі провів свої дитячі роки Герой Радянського Союзу Г. М. Калиниченко (1903–1943).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Версія Олександрійського краєзнавця — Анатолій Кохан. Сільський вісник 28 квітня 2007 р.
  2. Версія Олександрійського краєзнавця Валерія Жванко
  3. Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)

Посилання[ред. | ред. код]