Бабич Валерій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валерій Васильович Бабич
Valery Babich 1.jpg
Народження 27 січня 1941(1941-01-27) (77 років)
  Запоріжжя
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Мова творів російська
Рід діяльності прозаїк, есеїст
Роки активності: з 2000 року
Magnum opus: «Наші авіаносці» (рос.)
Нагороди та премії
«Золоте перо» (2006)
Імені М. М. Аркаса (2012)
Facebook valeriy.babich
Сайт: 19701980 роках — корабел, конструктор радянських [[Авіаносний крейсер|авіаносців

Валерій Васильович Бабич у Вікісховищі?

Ба́бич Вале́рій Васи́льович — інженер-суднобудівник, до 1991 року начальник конструкторського бюро у відділі головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу в Миколаєві з авіаносних кораблів і наземного комплексу випробувань корабельної авіації «Нитка». Після виходу на пенсію — письменник, краєзнавець, журналіст. Член Національної спілки журналістів України (2002), Спілки письменників Росії (2008), лауреат миколаївського обласного конкурсу засобів масової інформації «ПроМедіа» (2002), премій «Золоте перо» (2006) та імені М. М. Аркаса (2012)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Валерій Васильович народився 27 січня 1941 року в Запоріжжі в журналістській родині. В 1950 році разом з батьками переїхав до Миколаєва. В 1955 році поступив у миколаївський суднобудівний технікум, який закінчив у 1959 році.

Після закінчення технікуму з 1959 по 1962 рік працював електромонтажником на суднобудівному заводі імені 61 комунара. Брав участь у будівництві головного великого протичовнового корабля 61-го проекту «Комсомолець України», пошуково-рятувальних кораблів для Військово-морського флоту[2].

Інженер-конструктор[ред. | ред. код]

В 1967 році Валерій Бабич закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут. Після закінчення вишу направлений на роботу у відділ головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу конструктором з ракетно-артилерійського озброєння. Брав участь у роботах над комплексами озброєння протичовнових крейсерів-вертольотоносців проекту 1123 «Москва» і «Ленінград»[2].

З 1969 року — провідний конструктор відділу головного конструктора ЧСЗ з систем, що обслуговують космічний комплекс на будівництві судна космічної служби «Академік Сергій Корольов»[2].

«Я його будував». Валерій Бабич на борту авіаносного крейсера «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов»

Після здачі Військово-морському флоту «Сергія Корольова» працював на будівництві авіаносних крейсерів — радянського аналога авіаносців[2]:

На цей період припали найбільш насичені роки в радянській програмі будівництва авіаносних кораблів. Наприклад, у 1981 році одночасно добудовувався і готувався до випробувань «Новоросійськ», «Баку» готувався до спуску на воду, а в Невському ПКБ в Ленінграді розроблявся технічний проект авіаносного корабля нового покоління проекту 1143.5, призначеного для базування палубних винищувачів Як-41М, Су-27К і МіГ-29К[3]. З 1977 року в Криму, на аеродромі Саки, Чорноморський суднобудівний завод розпочав роботи з будівництва унікального науково-випробувального навчального тренажера корабельної авіації НИТКА. На цьому береговому комплексі-тренажері відпрацьовувалися дослідні зразки злітно-посадкових механізмів і трамплінів, тренувались льотчики корабельної авіації[4].

В 1983 році Валерій Бабич здійснив похід з Севастополя на Північний флот, в Сєвєроморськ на авіаносному крейсері «Новоросійськ», а у 1988 — провів сім місяців на бойовій службі в Середземному морі на тавкр «Баку», після чого здійснив перехід на цьому кораблі на Північ, до місця його постійного базування в Сєвєроморську. Стаж наплаваності Бабича за цей період склав понад 60 місяців — п'ять років[2].

З 1991 до 1993 року Валерій Васильович працював начальником відділу зовнішньоекономічних зв'язків Чорноморського суднобудівного заводу. Потім — представником італійського суднобудівного заводу «Арсенале-Венеція» в Україні.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

З 2000 року Валерій Васильович активно займається літературною і журналістською діяльністю. Член Національної спілки журналістів України, Спілки письменників Росії, лауреат миколаївського обласного конкурсу засобів масової інформації «ПроМедіа» (2002), премій «Золоте перо» (2006) та імені М. М. Аркаса (2012)[1].

З-під пера Валерія Бабича вийшли[5]:

Наші авіаносці (обкладинка).jpg

Опублікував понад півсотні статей в «Південній правді», «Вечірньому Миколаєві», «Миколаївських Новинах», «Кримській правді», журналах «Миколаїв» і «Нове століття». Деякі з них:

Валерій Бабич (ліворуч) і «головний будівник миколаївських авіаносців» Герой Соціалістичної Праці Іван Йосипович Вінник

Валерій Васильович Бабич із сім'єю живе в Миколаєві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Новое издание книги Валерия Бабича. Вечірній Миколаїв. 14.06.2012 (рос.)
  2. а б в г д Біографія Валерія Бабича на сайті «Наші авіаносці» (рос.)
  3. История создания авианесущих крейсеров в СССР на сайті «Грани.Ру» 19.04.2005 (рос.)
  4. Зінур Ляпін.«Нитка» — Это … Наземный испытательный тренировочный комплекс авиационный. Моряк України. 21.09.2011 (рос.)
  5. Книги Валерія Бабича на сайті «Наші авіаносці» (рос.)
  6. Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. — ISBN 966-7726-69-X.
  7. Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — Николаев : Атолл, 2009. — 763 с. — ISBN 966-8147-82-0.
  8. Бабич В. В. Журналисты города святого Николая. История и судьбы. — Николаев : Возможности Киммерии, 2011. — 719 с. — ISBN 978-966-7676-57-5.
  9. Бабич В. В. Журналист Татьяна Трескунова. — Симферополь : Таврия, 2002. — 124 с. — ISBN 966-572-304-9.
  10. Бабич В. В. Владимир Костенко. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2009. — 32 с.
  11. Вечерний Николаев. № 86. 01.08.2002.
  12. Южная правда. № 31. 22.03.2003.
  13. Вечерний Николаев. № 85. 31.07.2003.
  14. Южная правда. № 95. 04.09.2003.
  15. Вечерний Николаев. № 100. 07.09.2004.
  16. Южная правда. № 54. 18.05.2006.
  17. Вечерний Николаев. № 115-116. 27.09.2007.
  18. Вечерний Николаев. № 133. 06.11.2007.
  19. Вечерний Николаев. № 140. 22.11.2007.
  20. Вечерний Николаев. № 151. 31.12.2009.
  21. Новый векъ. № 3-4. 2001.
  22. Новый векъ. № 1-2. 2002.
  23. Новый векъ. № 3-4. 2002.
  24. Новый векъ. № 7-8. 2011.
  25. Вечерний Николаев. № 101. 10.09.2011.
  26. Вечерний Николаев. № 124. 03.11.2011, Новая николаевская газета. № 46. 16.11.2011.
  27. Южная правда. № 119. 25.10.2012.

Джерела[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Інтерв'ю з Валерієм Бабичем на телеканалі «Миколаїв». Частина 1
Nuvola apps kaboodle.svg Інтерв'ю з Валерієм Бабичем на телеканалі «Миколаїв». Частина 2