Габрієль Ламе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габрієль Ламе
фр. Gabriel Lamé
Gabriel-Lamé.jpeg
Народився 22 липня 1795(1795-07-22)
Тур, Франція
Помер 1 травня 1870(1870-05-01) (74 роки)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність математик, фізик, інженер, професор
Alma mater Політехнічна школа, Гірнича школа Парижа
Галузь математика, механіка
Заклад Політехнічна школа
Вчене звання професор
Науковий ступінь член Паризької АН, член-кор. Петербурзької АН
Член Société Philomathique de Paris[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук і Academy of Sciences of Turin[d]
Відомий завдяки: роботами з математичної фізики і теорії пружності.
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону

CMNS: Габрієль Ламе на Вікісховищі

Ґабрієль Ламе́ (фр. Gabriel Lamé, *22 липня 1795(17950722), Тур — †1 травня 1870, Париж) — французький інженер, математик і механік. Вніс вагомий вклад в розвиток математичної фізики та теорії пружності.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання у Політехнічній школі (1817) та Гірничій школі Парижа (1820) Ламе було запрошено, разом з Б. П. Е. Клапейроном, у Росію і в період 1820–1832 років працював в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, де очолював кафедру механіки, математики, фізики. Протягом шести місяців перебував у відрядженні Англії для дослідження стану залізничних шляхів. У цей період познайомився із знаменитим залізничним інженером Джоржем Стівенсоном.

У 1832 повернувся у Францію. В 1832–1844 — професор фізики Політехнічної школи. Брав активну участь у будівництві залізниць з Парижа у Версаль і у Сен-Жермен-ан-Ле. в 1848–1863 — професор Сорбонни, де очолював кафедру теорії ймовірностей на факультеті наук. Втрата слуху змусила його піти у відставку у 1863. Ламе був членом Паризької академії наук (1843) і багатьох наукових товариств, читав низку курсів: з математичної теорії пружності, з теплотехніки, з теорії еліптичних функцій і т. д.

Наукові здобутки[ред. | ред. код]

В рамках досліджень, присвячених теорії пружності разом з Б. П. Е. Клапейроном вивчав (1826) стійкість арок, встановив положення перерізу руйнування для кругової арки сталого поперечного перерізу. Написав у співавторстві мемуар про внутрішню рівновагу твердих тіл з однорідних матеріалів (1833). Автор «Лекцій з математичної теорії пружності твердих тіл» (1852) — першого трактату з теорії пружності.

Отримав визнання завдяки своїй загальній теорії криволінійних координат та їх позначень і дослідження класів еліпсоподібних кривих, тепер відомих як «криві Ламе», що задаються рівнянням

де n довільне дійсне число.

Увів поняття еліпсоїда напружень Ламе, вивчивши значення потенціалу на його поверхні. Дослідив (1854) теорію пружної рівноваги сферичних оболонок. Опублікував (1859) роботу про криволінійні координати та їх застосування в механіці і теорії пружності, увів функції Ламе. Розробив (1859) ідеї, що лягли в основу тензорного аналізу. Довів (1840) відсутність розв'язку у цілих числах рівняння . Написав «Курс раціональної математичної фізики» (1865).

На його честь названі параметри Ламе в теорії пружності.

Ламе помер у Парижі в 1870 році. Його ім'я входить у список 72 імен на Ейфелевій вежі.

Книги, написані Ламе[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]