Галицько-буковинська група говорів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ареал поширення галицько-буковинської групи говорів на мапі говорів і наріч української мови позначено цифрами 9, 10, 11, 12[1][2][3]

Галицько-буковинська група говорів південно-західного наріччя української мови.

У цій групі виділяються[4][5]:

  1. наддністрянські говірки,
  2. покутсько-буковинські говірки,
  3. східнокарпатські, чи гуцульські, говірки.

Крім того, до цієї групи відносять і надсянські говірки, які, проте, рядом ознак прилягають до карпатської групи говорів.

Поширені згадані говори на території історичної Галичини та північної Буковини. Об'єднуються вони в одну групу рядом ознак, якими протиставляються, з одного боку, волинсько-подільським, а з другого Ї карпатським говором.

Область поширення[ред. | ред. код]

Ареал галицько-буковинських говорів охоплює регіони західної України, розміщені в нижній і середній течії річки Дністер.

Ареал наддністрянських говорів в цілому збігається з межами історичної області Східна Галичина, в нього входять географічні регіони Передкарпаття і Опілля — з сучасного адміністративно-територіального поділу України даний ареал включає центральні райони Львівської області, центральні і південні райони Тернопільської області, а також північні і центральні райони Івано-Франківській області[6].

Із заходу до наддністрянського ареалу примикає ареал надсянських говорів, розміщений в верхів'ях річки Сян в прикордонних з Польщею районах Львівської області (від річки Стривігор на півдні до річки Танви на півночі). Невеликі острівні наддністрянські і надсянські ареали поширені також в Підкарпатському воєводстві Польщі на суміжних з Україною територіях. Після Другої світової війни носії надсянських говорів були депортовані зі своєї основної області розселення, яка перебувала на нинішній польській території, в різні регіони Польщі та України[7].

На південь від наддністрянського ареалу розміщений ареал Покутсько-Буковинських говорів (по правому берегу Дністра на схід від Карпатських гір) — даний ареал охоплює східні райони Івано-Франківської області і майже повністю територію Чернівецької області, виключаючи її вкрай західні райони, в цілому співпадаючи з межами історико-етнографічних областей — Покуття і Північною Буковиною[8].

Область поширення гуцульського говору розташована в Карпатах на південь від ареалу наддністрянських говорів і на захід від ареалу Покутсько-Буковинських говорив. Дана область відома під назвою Гуцульщина (населена представниками етнографічної групи гуцулів), вона охоплює східну частину Закарпатської області, західну частину Чернівецької області і південну частину Івано-Франківської області. Частково гуцульський ареал займає невелику територію Румунії в прикордонних районах з Україною (північна частина жудеца Сучава)[9].

Ареал галицько-буковинських говорів з півночі, сходу і заходу оточують ареали інших говорів південно-західного українського наріччя, тільки лише на півдні та на північному заході з галицько-буковинськими говорами є сусідами іншомовні території. На півночі галицько-буковинський ареал межує з ареалом волинського говору, на сході — з ареалом подільського говору, на півдні — з ареалами діалектів румунської мови. З південного заходу до області поширення галицько-буковинських говірок примикає ареал закарпатського говору, із заходу — ареал бойківського говору, з північного заходу — область поширення говірок малопольського діалекту польської мови, в якій зазначаються невеликі острівні ареали надсянських і наддніпрянських говірок[1][2][3][10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Карта говорів української мови за І. Зілинським і Ф. Жилком. Енциклопедія Українознавства — II, Т.2, С.525 // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  2. а б Карта говорів української мови за виданням «Говори української мови» (збірник текстів), Київ, 1977 // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  3. а б Карта говорів української мови // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  4. Пилинский Н. Н. ЛЭС. Украинский язык
  5. Гриценко П. Ю. Південно-західне наріччя // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  6. Гриценко П. Ю.. Наддністрянський говір // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  7. Закревьска Я. В. Надсянський говір // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  8. Закревьска Я. В. Покутсько-буковинський говір // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  9. Гриценко П. Ю.. Гуцульський говір // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)
  10. Гриценко П. Ю. Південно-західне наріччя // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)