Галицько-буковинська група говорів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ареал поширення галицько-буковинської групи говорів на мапі говорів і наріч української мови позначено цифрами 9, 10, 11, 12

Галицько-буковинська група говорів.

У цій групі виділяються[1][2]:

  1. наддністрянські говірки,
  2. покутсько-буковинські говірки,
  3. східнокарпатські, чи гуцульські, говірки.

Крім того, до цієї групи відносять і надсянські говірки, які, проте, рядом ознак прилягають до карпатської групи говорів.

Поширені згадані говори на території історичної Галичини та північної Буковини. Об'єднуються вони в одну групу рядом ознак, якими протиставляються, з одного боку, волинсько-подільським, а з другого Ї карпатським говором.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пилинский Н. Н. ЛЭС. Украинский язык
  2. Гриценко П. Ю. Південно-західне наріччя // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.(Перевірено 7 січня 2015)