Підляський говір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта українських нарічч і говорів (2005). Підляський говір знаходиться цілком на території Польщі, на захід від Бугу і північніше точки сходження кордонів України, Польщі і Білорусі. На мапі — синіми крапками

Підляський говір (раніше також Сідлецька говірка) — говір північного наріччя української мови.

Назва[ред.ред. код]

Назва «Підляський» ґрунтується на історичній назві території поширення говірок — Підляшшя (біл. Падляшша, пол. Podlasie). Назва походить від словоспулучення «під ляхами», тобто, біля (близько) поляків.[1] Попри те, що чітка межа між українськими та білоруськими говірками на Підляшші існує, внаслідок фальшивих, обумовлених політично стереотипів, що побутують також у деяких наукових середовищах, існують різні погляди щодо того, де є межа поширення української та білоруської мов.[2]

Характерні риси[ред.ред. код]

Звукові особливості[ред.ред. код]

Підляський говір вирізняється наявністю двозвуків, що виникли на місці староукраїнських о та е в закритих складах на місці давнього ѣ під наголосом. Існування двозвуків в українській мові не є явищем, що присутнє винятково у підляських говірках, ця риса є типовою для усіх говорів Північного (Поліського) наріччя української мови. Затверділий звук р є характерним для білоруської мови, тож наявність такої особливості у підляських говірках дає підстави частині науковців відносити ці говірки до білоруської мови.

Також для говірок Підляшшя характерним є затвердіння звуку р.

Літературна українська Підляська говірка[3] Літературна білоруська[4]
Рядок
Радок
Радок
Ріка
Рика
Рака
Рябий
Рабий
Рабы
Уряд
Урад
Урад

Примітка: Передачу підляської говірки подано українською абеткою

Поширення[ред.ред. код]

Українці в Польщі. 2002 рік. Носії говірки живуть, переважно, у чотирьох повітах: Більському, Сім'ятицькому, Гайнівському і у місті Білостоці

Говір поширений на території сучасної Польщі. На півдні говір межував з Холмською говіркою, що тепер, після операції «Вісла»,практично перестала існувати в народному мовленні Холмщини. Межа між говірками проходить південніше від умовної лінії Володава — Парчів. На сході за межу говірки править річка Західний Буг, тепер це кордон між Польщею та Білоруссю. На півночі Підляська говірка потроху переходить у говори білоруського типу, найчастіше за межу вважають річку Нарву. На заході говірка потроху переходить у польські говори. Частина носіїв говірки після акції «Вісла» живе в Північних та Західних землях Польщі.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Спроби використання у літературі[ред.ред. код]

Гаврилюковиця[ред.ред. код]

Гаврилюковиця — фонетичний правопис на базі української орфографії для запису українських говірок на Підляшші. Запропонований українським письменником та істориком Юрієм Гаврилюком в 1988 році[5]. Ним вийшло окреме видання статті «Історія Пудляша (Берестейської землі) в Х-XIV століттях» (Гайнувка, 1990), а також номери «Нашої газети». Тим правописом друкуються матеріали на говірці в часописі «Над Бугом і Нарвою». Крім того Юрій Гаврилюк використовує записує говіркові тексти латинкою на базі польської орфографії. Нею видана книга «Nechaj żywe Pudlasze» (Більськ, 2001). Назва «гаврилюковиця» з'явилася вперше у вікі-статті Західнополіська мова.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 280—281
  2. Sajewicz, Michał (1997). O białorusko-ukraińskiej granicy językowej na Białostocczyźnie, [w:] Ze studiów nad gwarami wschodniosłowiańskimi w Polsce. „Rozprawy Slawistyczne” 12. Lublin: Wydawnictwo UMCS. с. 91–107. 
  3. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 411
  4. Білорусько — український словник. Г. П. Півторак, О. І. Скопненко. Київ, «Довіра» 2007 р.
  5. Пропозції запису пудляських діялектув

Посилання[ред.ред. код]