Підляський говір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта українських наріч і говорів (2005). Підляський говір поширений тільки в Польщі, на захід від Бугу й північніше від місця, де сходяться кордони України, Польщі й Білорусі. На мапі — синіми крапками

Підляський говір (давніше ще сідлецька говірка) — говір північного наріччя української мови.

Назва[ред. | ред. код]

Назва «Підляський» ґрунтується на історичній назві землі, де поширені говірки — Підляшшя (біл. Падляшша, пол. Podlasie). Назва пішла від словосполуки «під ляхами», тобто, коло (близько) поляків.[1] Дарма що є чітка межа між українськими та білоруськими говірками на Підляшші, через неправдиві, зумовлені політично стереотипи, що побутують і в деяких наукових середовищах, є різні погляди щодо того, де є межа між українською та білоруською мовами.[2]

Прикметні риси[ред. | ред. код]

Звукові особливості[ред. | ред. код]

Підляський говір вирізняється двозвуками, що виникли на місці староукраїнських о та е в закритих наголошених складах та на місці давнього наголошеного ѣ. Двозвуки в українській мові є не тільки в підляських говірках. Вони прикметні для всіх говорів Північного (Поліського) наріччя української мови. Затверділий звук р прикметний для білоруської літературної мови, тож така особливість підляських говірок дає підстави частині білоруських науковців залічувати ці говірки до білоруської мови, хоч затверділий звук р прикметний і для північного та південно-західного нарічччя.

Літературна українська Підляська говірка[3] Літературна білоруська[4]
Рядок Радок Радок
Ріка Рика Рака
Рябий Рабий Рабы
Уряд Урад Урад

Примітка: підляської говірку записано українською абеткою

Поширення[ред. | ред. код]

Українці в Польщі. 2002 рік. Мовці говірки живуть передусім у чотирьох повітах: Більському, Сім'ятицькому, Гайнівському й у місті Білостоці

Говір поширений у теперішній Польщі. На півдні говір межував з Холмською говіркою, що тепер, після операції «Вісла», практично зникла в народному мовленні Холмщини. Межа між говірками проходить південніше від умовної лінії Володава — Парчів. На сході за межу говірки править річка Західний Буг, тепер це кордон між Польщею та Білоруссю. На півночі Підляська говірка потроху переходить у говори білоруського типу, найчастіше за межу вважають річку Нарву. На заході говірка потроху переходить у польські говори. Частина мовців говірки після акції «Вісла» живе в Північних та Західних землях Польщі.

Правопис[ред. | ред. код]

У 1988 році український письменник та історик Юрій Гаврилюк запропонував фонетичний правопис на основі української орфографії для українських говірок на Підляшші[5]. Ним вийшло осібне видання статті «Історія Пудляша (Берестейської землі) в Х-XIV століттях» (Гайнувка, 1990), а ще номери «Нашої газети». Цим правописом друкуються матеріали говіркою в часописі «Над Бугом і Нарвою». Крім того, Юрій Гаврилюк записує говіркові тексти латинкою на базі польської орфографії. Нею видана книга «Nechaj żywe Pudlasze» (Більськ, 2001).

Див. ще[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 280—281
  2. Sajewicz, Michał (1997). O białorusko-ukraińskiej granicy językowej na Białostocczyźnie, [w:] Ze studiów nad gwarami wschodniosłowiańskimi w Polsce. „Rozprawy Slawistyczne” 12. Lublin: Wydawnictwo UMCS. с. 91–107. 
  3. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 411
  4. Білорусько — український словник. Г. П. Півторак, О. І. Скопненко. Київ, «Довіра» 2007 р.
  5. Пропозції запису пудляських діялектув

Посилання[ред. | ред. код]