Ганс Бергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганс Бергер
нім. Hans Berger
HansBerger Univ Jena.jpeg
Народився 21 травня 1873(1873-05-21)
Німеччина
Помер 1 червня 1941(1941-06-01) (68 років)
Єна, Німеччина
самогубство через повішення[d]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Alma mater Єнський університет
Галузь наукових інтересів психіатрія
Заклад Оксфордський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Член Леопольдина
Відомий завдяки: електроенцефалограма

CMNS: Ганс Бергер на Вікісховищі

Ганс Бергер — німецький психіатр та фізіолог. Досліджував електричні властивості мозку за психічних хвороб.

Біографія[ред.ред. код]

Ганс Бергер народився в родині лікаря регіонального психіатричного притулку Кобурга Паула Фридріха Бергера. Його дідусем за матір'ю був відомий на той час німецький поет та перекладач Фрідріх Рюккерт. Після закінчення гімназії у 18 років Ганс мріяв стати астрономом і всупереч волі батька поступив до Берлінського університету. Проте через рік життя в Берліні Бергер розчарувався та пішов на військову службу, відбуваючи її у 1892 році в Вюрцбургу.[2]

Бергер отримав ступінь доктора медицини в Єнському університеті 1897 року.[3]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Вперше виміряв електроенцефалограму з поверхні голови людини у 1924 році. Фактично удосконалив метод Володимира Правдич-Немінського, отримавши ті самі результати, які Немінський виміряв на мозку собаки у 1913 та 1925 році. Назвав метод замість електроцеребрографії електроенцефалографією. Останній термін увійшов у наукове та медичне використання. Разом з тим Правдич-Немінський намагався відстоювати свій пріоритет та термін, проте невдало.[4]

Окрім робіт з ЕЕГ вивчав зміни інтелекутальних здатностей у хворих з травмами мозку. Бергер одним з перших описав, що люди з пошкодженням лобних часток кори головного мозку мають проблему з мовою («застрягання», персеверацію[en]).[3]

Наукові праці[ред.ред. код]

Першу працю щодо «електроенкефалографії» видав у 1929 році, після чого опублікував ще 23 наукові статті на цю тему.[3]

Бергер і нацистський режим[ред.ред. код]

Під час роботи в клініці одразу після Першої світової війни та за часів Веймарської республіки Бергер мав проблеми в стосунках з керівництвом, оскільки притримувався правих політичних поглядів, порівняно зі загальними соціалістичними настроями того часу.[2] При цьому в багатьох джерелах згадуються переслідування з боку нацистів, які ніби-то й призвели до самогубства Бергера. Але 2013 року було опубліковано архівне дослідження, яке виявило, що в 1938 році Бергер був серед інших співробітників клініки Єнського університету, які були запрошені до так званого «євгенічного суду[en]» для медичних висновків у справах стерилізації психічно хворих людей. 6 апеляцій на рішення цього суду були відхилені за рекомендаціями Бергера. Крім того, асистент Бергера Рудольф Лемке[de] входив до таких судів у ролі засідателя або асесора, з чим пов'язані ще 25 вироків щодо стерилізації. У 1938 році в зв'язку з відставкою Бергера звільнили й від роботи експерта суду. Проте вже в 1941 році ректор Єнського університету, нацист та расист Карл Астель[en] запросив Бергера повернутися до суду, на що той реагував позитивно, хоча й не зміг приступити до роботи через стан здоров'я. Також він підтримував призначення на посаду свого наступника євгеніка Бертольда Кіна[de]. Разом із тим на відміну від багатьох працівників університету Бергер не вступив ані до НСДАП, ані до СА, ані до СС. Він був членом спілки підтримки СС[en] та сплачував внески на користь СС, хоча так поводили себе також ті, хто намагалися захиститися від переслідувань нацистського режиму.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118850709 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Millett, David Hans Berger: From Psychic Energy to the EEG. Perspectives in Biology and Medicine, Volume 44, Number 4, Autumn 2001, pp. 522-542(англ.)
  3. а б в L F Haas (2003). Hans Berger (1873–1941), Richard Caton (1842–1926), and electroencephalography. J Neurol Neurosurg Psychiatry 74 (9). doi:10.1136/jnnp.74.1.9. (англ.)
  4. К. М. Быков (1958). В. В. Правдич-Неминский. Электроцеребрография, электромиография и значение ионов аммония в жизненных процессах организма. с. 9. 
  5. Zeidman, L. A.; Stone, J.; Kondziella, D. (2013). New Revelations About Hans Berger, Father of the Electroencephalogram (EEG), and His Ties to the Third Reich. Journal of Child Neurology 29 (7). с. 1002–1010. ISSN 0883-0738. doi:10.1177/0883073813486558. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]