Ганс Бергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Бергер
нім. Hans Berger
HansBerger Univ Jena.jpeg
Народився 21 травня 1873(1873-05-21)
Німеччина
Помер 1 червня 1941(1941-06-01) (68 років)
Єна, Німеччина
·повішення
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність науковий працівник, нейробіолог, психіатр, викладач університету, невролог, лікар
Відомий завдяки психіатрія
Alma mater Єнський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Оксфордський університет
Членство Леопольдина
Відомий завдяки: електроенцефалограма

Ганс Бергер — німецький психіатр та фізіолог. Досліджував електричні властивості мозку за психічних хвороб.

Біографія[ред. | ред. код]

Ганс Бергер народився в родині лікаря регіонального психіатричного притулку Кобурга Паула Фридріха Бергера. Його дідусем за матір'ю був відомий на той час німецький поет та перекладач Фрідріх Рюккерт. Після закінчення гімназії у 18 років Ганс мріяв стати астрономом і всупереч волі батька поступив до Берлінського університету. Проте через рік життя в Берліні Бергер розчарувався та пішов на військову службу, відбуваючи її у 1892 році в Вюрцбургу.[3]

Бергер отримав ступінь доктора медицини в Єнському університеті 1897 року.[4]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вперше виміряв електроенцефалограму з поверхні голови людини у 1924 році. Фактично удосконалив метод Володимира Правдич-Немінського, отримавши ті самі результати, які Немінський виміряв на мозку собаки у 1913 та 1925 році. Назвав метод замість електроцеребрографії електроенцефалографією. Останній термін увійшов у наукове та медичне використання. Разом з тим Правдич-Немінський намагався відстоювати свій пріоритет та термін, проте невдало.[5]

Окрім робіт з ЕЕГ вивчав зміни інтелекутальних здатностей у хворих з травмами мозку. Бергер одним з перших описав, що люди з пошкодженням лобних часток кори головного мозку мають проблему з мовою («застрягання», персеверацію[en]).[4]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Першу працю щодо «електроенкефалографії» видав у 1929 році, після чого опублікував ще 23 наукові статті на цю тему.[4]

Бергер і нацистський режим[ред. | ред. код]

Під час роботи в клініці одразу після Першої світової війни та за часів Веймарської республіки Бергер мав проблеми в стосунках з керівництвом, оскільки притримувався правих політичних поглядів, порівняно зі загальними соціалістичними настроями того часу.[3] При цьому в багатьох джерелах згадуються переслідування з боку нацистів, які ніби-то й призвели до самогубства Бергера. Але 2013 року було опубліковано архівне дослідження, яке виявило, що в 1938 році Бергер був серед інших співробітників клініки Єнського університету, які були запрошені до так званого «євгенічного суду[en]» для медичних висновків у справах стерилізації психічно хворих людей. 6 апеляцій на рішення цього суду були відхилені за рекомендаціями Бергера. Крім того, асистент Бергера Рудольф Лемке[de] входив до таких судів у ролі засідателя або асесора, з чим пов'язані ще 25 вироків щодо стерилізації. У 1938 році в зв'язку з відставкою Бергера звільнили й від роботи експерта суду. Проте вже в 1941 році ректор Єнського університету, нацист та расист Карл Астель[en] запросив Бергера повернутися до суду, на що той реагував позитивно, хоча й не зміг приступити до роботи через стан здоров'я. Також він підтримував призначення на посаду свого наступника євгеніка Бертольда Кіна[de]. Разом із тим на відміну від багатьох працівників університету Бергер не вступив ані до НСДАП, ані до СА, ані до СС. Він був членом спілки підтримки СС[en] та сплачував внески на користь СС, хоча так поводили себе також ті, хто намагалися захиститися від переслідувань нацистського режиму.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118850709 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Millett, David Hans Berger: From Psychic Energy to the EEG. Perspectives in Biology and Medicine, Volume 44, Number 4, Autumn 2001, pp. 522-542(англ.)
  4. а б в L F Haas (2003). Hans Berger (1873–1941), Richard Caton (1842–1926), and electroencephalography. J Neurol Neurosurg Psychiatry 74 (9). doi:10.1136/jnnp.74.1.9. (англ.)
  5. К. М. Быков (1958). В. В. Правдич-Неминский. Электроцеребрография, электромиография и значение ионов аммония в жизненных процессах организма. с. 9. 
  6. Zeidman, L. A.; Stone, J.; Kondziella, D. (2013). New Revelations About Hans Berger, Father of the Electroencephalogram (EEG), and His Ties to the Third Reich. Journal of Child Neurology 29 (7): 1002–1010. ISSN 0883-0738. doi:10.1177/0883073813486558. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]