Гартман Вітвер

Гартман Вітвер
Народився	1774 Імст
Помер	9 липня 1825 Львів
Громадянство	Королівство Галичини та Володимирії  Габсбурзька монархія
Навчання	Віденська академія мистецтв
Напрямок	класицизм
Працював у містах	Львів

Га́ртман Ві́твер (нім. Hartman Witwer, вересень-жовтень 1774 Імст — 9 липня 1825 Львів) — львівський скульптор епохи класицизму.

Біографія

Фактів біографії збереглось вкрай мало. Народився в тірольському місті Імст (Австрія) у родині скульпторів та будівничих. Батько Йозеф Антон (1751—1794), а також молодші брати Якуб та Йоган Міхаель (1775—1811) були скульпторами. Разом з останнім навчався у Віденській академії мистецтв, де зокрема Йоган Міхаель отримав першу нагороду по класу скульптури (1799). Приблизно з 1800 року обидва брати оселяються Львові. Заснували скульптурну майстерню у будинку № 20 на вул. Личаківській. Займались оздобленням львівських кам'яниць і меморіальною скульптурою переважно на Личаківському цвинтарі. Ймовірно до 1811 (рік смерті смерті Йогана Міхаеля) роботи виконувались братами спільно. У червні 1818 року Гартман Вітвер вступив до львівського цеху мулярів і каменярів. Після 1820 року творча активність Вітвера дещо знизилась. Останні роки ймовірно співпрацював із Антоном Шімзером. Був одружений у Львові, мав сина. Помер від тифу 9 липня 1825 року у Львові. Авторство більшості робіт Вітвера на Личаківському цвинтарі вдалось встановити завдяки книзі Юліана Марковського від 1890 року, котра базується на невідомих нині джерелах. Іменем Вітвера у 1991 році названо львівську вулицю.

Твори

Оздоблення будинків

• Кам'яні голови на консолях будинку Комарницьких на вулиці Галицькій, 20 (бл. 1803). Приписуються Вітверам з огляду на манеру та час виконання.
• 15 рельєфів із зображеннями античних богів та путті-ремісників на будинку друкарні Піллерів, що на нинішній вулиці Винниченка, 8, на розі із Личаківською (споруджений бл. 1804—1805). На центральному аттику встановлено скульптури Марса, Беллони і Афіни. По боках аттику знаходяться статуї Деметри і Аполлона. Наріжний аттик увінчано статуями Меркурія і Геї. Свого часу будинок вважався одним з найгарніших у Львові.
• Оздоблення першої частини кам'яниці Йогана Гаузнера і Вінцента Віоланда на нинішньому проспекті Свободи, 1 (1810—1811).
• Оздоблення будівлі готелю «De Russie», що на місці нинішнього готелю «Жорж» (1811).
• Два нижні ряди рельєфів на будинку Матіаса Бауера, що на вулиці Шевській, 10 (1810-ті).
• Будинок Антоніни Кобервайн на вулиці Вірменській, 21 оздоблений рельєфами у 1810-х.
• Рельєф, що зображує бога Хроноса у центрі фасаду будинку на вулиці Вірменській, 23 (1810-ті).
• Оздоблення будинку на нинішній вулиці Чорноморській, 4 (1810-ті). Знищений 1943 року.
• Статуя Фортуни на будинку, що на вулиці Пекарській, 13 (1810—1814).

Меморіальна скульптура

Надгробки на Личаківському цвинтарі.

• На могилі Розалії Вартанович (встановлений бл. 1800—1802, поле 10).
• Кам'яний хрест обвитий траурною тканиною на могилі Єви Подольської (бл. 1800—1802, поле 2)
• Обеліск губернатора Галичини Йогана Гайструка (вм. 1801, поле 10).
• Надгробок Урсули Глоговської (вм. 1803).
• Марії Анни Понінської з Калиновських (встановлений 1805 року, поле 7). Через виразно рококовий характер скульптури дослідники Станіслав Нічея і Роман Дзюбан ставлять під сумнів таку атрибуцію, однак надгробок згадується у списку робіт Вітвера, поданому Юліаном Марковським із чим погоджується львівський мистецтвознавець Юрій Бірюльов.
• Анерлі Вагнер (вм. 1805).
• Йозефа Венцеля (вм. 1808).
• Надгробок на могилі Г. Войнара, поле 12. Початково зображував сюжет «Жінка, що обіймає за шию журавля». Ймовірно перенесений з іншого поховання і змінений — замість втраченого журавля уміщено згаслий факел. Виконаний до 1808.
• Надгробок Я. Печонки. Являє собою збережений фрагмент великої 5-фігурної композиції, що знаходилась початково на іншій могилі (достеменно не відомо чиєї, можливо Катерини Яблоновської). Знаходиться на полі № 71.
• Надгробок Г. Товарницького.
• Анонімна могила на полі № 10.
• Ряд надгробків виконаних в останні роки життя у період гіпотетичної співпрації з Антоном Шімзером, зокрема закінчені останнім. До них відносяться: надгробок професора університету, хірурга Йогана Махана (вм. 1824), Петронели Кульчицької (1820), Софії Зігель (вм. 1921), Амелії Голембської (вм. 1825), чотири надгробки невідомої родини (1820—1825, поле 7).

В інших місцях

• Мармуровий надгробок гр. Раціборовської (вм. 1809 року) в парафіяльному костелі в Новому Милятині.
• Надгробок Йозефа Тімі на цвинтарі в дільниці Будапешта Офен (1811).
• Пам'ятник графині Катерини Оссолінської з Яблоновських у Латинському катедральному соборі у Львові (мармур, бронза 1805—1806).

Фонтани на Площі Ринок

Чотири фонтани на площі Ринок зі статуями Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (бл. 1810—1814, вапняк). Перша згадка про скульптури датується січнем 1815 року. Їх спорудження могло бути пов'язане з урочистостями 1814 року, у зв'язку з поверненням імператора Франца I до Відня. Поширеним у мистецтвознавчій літературі XX ст. є помилкове датування скульптур 1793 роком, спростоване львівським мистецтвознавцем Юрієм Бірюльовим.

Джерела

• Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери — майстри львівського класицизму // Галицька брама. — № 7-12 (115—120), 2004. — С. 12—15.
• Бірюльов Ю. О. Вітвер Гартман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 400. — ISBN 978-966-7007-68-8..
• Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери і розквіт класицизму у львівській скульптурі початку ХІХ ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2010. — № 7. — С. 85-88.
• Бондар П. Твір Гартмана Вітвера «Жінка, що обіймає за шию журавля». Проблеми атрибуції та іконографії // Народознавчі зошити. — 1-2, 2008. — С. 106—110.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 29—37. — ISBN 978-83-7543-009-7.
• Вітвер Гартман // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с., іл. — С. 44.