Гедимінові стовпи
| Герб «Гедимінові стовпи» | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
 «Стовпи» на гербі Великого князівства Литовського | |
| Деталі |
Гедимінові стовпи або колони Гедиміна (біл. Калюмны, пол. Słupy Giedymina, лит. Gediminaičių stulpai) — середньовічний символ Великого князівства Литовського, сьогодні зображений на Великому гербі Литви.
Опис[ред. | ред. код]
Срібний (як варіант — золотий) знак на червоному полі.
Історія[ред. | ред. код]
Згідно з легендою, створення якої відносять до XVI століття, герб був привезений з собою князем Паленомом з Риму, а після ним користувалися його нащадки — Палемоновичі.
Перші зображення «Стовпів» зустрічаються на монетах після 1386.
Згідно з Яном Длугошем, в Грюнвальдській битві 1410 з 40 литовських хоругв 10 були із зображенням «Колюмн» (сам Длугош їх так не називає, а лише наводить схематичне зображення). Вважається, що ці 10 хоругв були великокняжими, тобто безпосередньо підпорядкованими Вітовту. За його ж словами, цим знаком великий князь литовський Вітовт таврував своїх коней.
Через високу схожість з родовими знаками Рюриковичів та гербом Великого князівства Київського (тризуб), «Стовпи» іноді виводять з цих знаків[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гедимінові стовпи |
- ↑ Вяроўкін-Шэлюта У. Калюмны // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 21. — 788 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
- Желіба О. Україна і Білорусь: спільні тенденції розвитку державної символіки // Український вимір. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Україно-білоруські культурні зв'язки: історія і сучасність». — Вип. 2(7). — Чернігів: КР «Чернігівські обереги», 2009.– С. 33-38.
