Генрі Фіцрой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Генрі Фіцрой
Henry FitzRoy
Horenbout HenryFitzRoy.jpg
Ганс Гольбейн молодший, близ. 1525
1-й герцог Ричмонд
Початок правління: 1525
Кінець правління: 1536
Інші титули: 1-й герцог Сомерсет
граф Ноттінгем
Попередник: титул присвоєний вперше
Наступник: рід пресікся
Дата народження: 15 червня 1519(1519-06-15)
Місце народження: монастир Святого Лаврентія, Блекмор графство Ессекс, Англія
Країна: Англія
Дата смерті: 22 липня 1536(1536-07-22) (17 років)
Місце смерті: Сент-Джеймський палац, Лондон
Дружина: леді Мері Говард
Діти: не було
Батько: Генріх VIII, король Англії
Мати: Елізабет Блаунт

Ге́нрі Фі́црой, 1-й герцог Ри́чмонд і Со́мерсет (англ. Henry FitzRoy, 1st Duke of Richmond and Somerset; 15 червня 1519 — 22 липня 1536) — офіційно визнаний позашлюбний син короля Англії Генріха VIII і Елізабет Блаунт. Не зважаючи на своє походження, довгий час вважався вірогідним спадкоємцем англійського престолу[1].

Біографія[ред.ред. код]

Генрі Фіцрой народився в монастирі Святого Лаврентія в Блекморі, графство Ессекс, 15 червня 1519 року. Його хрещеним батьком став кардинал Томас Уолсі, лорд-канцлер Генріха VIII. 7 червня 1525 року Фіцрой був посвячений в кавалери ордена Підв'язки, а 18 червня його проголосили пером і король подарував хлопчикові титули герцога Ричмонда і Сомерсета та графа Ноттінгема, що традиційно призначалися для принців крові[2]. У тому ж році йому було даровано звання лорда-адмірала Англії, Ірландії, Уельса, Нормандії, Гасконі і Аквітанії, а також безліч інших посад. Генріх будував плани відносно проголошення Фіцроя королем Ірландії, а присвоєнням йому почесних титулів було підготовкою до цього.

Його дружина, Катерина Арагонська, серйозно побоювалася, що за відсутності спадкоємця чоловічої статі король, в обхід своєї доньки Марії, зробить своїм наступником бастарда. Хоча титул спадкоємиці, принцеси Уельської, носила Марія[3].

Фіцрой тим часом жив в замку Шеріфф Хаттон (англ. Sheriff Hutton Castle) в Йоркширі. Його батько приділяв особливу увагу освіті і вихованню сина. У юного герцога Ричмонда була належна принцові численна свита і найкращі вчителі. Одним з його наставників був Річард Крок, філолог з Кембриджа, що викладав йому латину і давньогрецьку. В десять років хлопчик вже перекладав уривки з творів Цезаря і Вергілія. Також в програму були включені уроки співу і гри на верджінелі, їзда верхи, стрільба з лука і полювання, яким Фіцрой присвячував все більше часу.

Восени 1532 року Фіцрой супроводжував Генріха на зустріч в Кале з королем Франції Франциском I, а потім поїхав в Париж разом з поетом Генрі Говардом, графом Сурреєм, де залишався до вересня 1533 року. Після повернення до Англії Фіцрой повінчався з леді Мері Говард, дочкою Томаса Говарда, 3-го герцога Норфолка, і його дружини леді Елізабет Стеффорд. Весілля відбулося 28 листопада 1533 року. Шлюб Фіцроя з єдиною донькою Норфолка був завершальним кроком в приготуваннях до звання спадкоємця престолу. Передбачалося, що незабаром подружжя Ричмонд відправиться до Ірландії, але їм довелося залишитися в Англії, ймовірно, через слабке здоров'я Генрі[4].

У червні 1536 року, після страти Анни Болейн і одруження короля на Джейн Сеймур, парламент прийняв другий Акт про наслідування престолу[5], згідно з яким леді Марія, принцеса Єлизавета і Генрі Фіцрой оголошувалися незаконнонародженими. Враховуючи відсутність у короля законних спадкоємців, йому було надано право призначити наступника на власний вибір. Багато хто вважав, що Генріх неодмінно віддасть перевагу сину[4].

Але 22 липня Фіцрой раптово помер від швидкоплинних сухот. Герцог Норфолк отримав наказ організувати скромні похорони. Генрі Фіцроя поховали в Тетфорді, але незабаром після ліквідації монастирів його тіло було перезаховане в церкві Святого Архангела Михаїла у Саффолці, фамільній усипальні роду Говардів.

MaryHowardDuchessOfRichmond.jpg Horenbout HenryFitzRoy.jpg St james palace.jpg
Леді Мері Говард, герцогиня Ричмонд
(ескіз до портрету)
Ганс Гольбейн молодший
близ. 1533
Генрі Фіцрой
мініатюра Лукаса Хорнболта
близ. 1534—1535
Сент-Джеймський палац
місце смерті Генрі Фіцроя

Образ у мистецтві[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 4. — ISBN 5-17-004357-0
  2. Титул графа Ричмонда носив Генріх VII Тюдор перед сходженням на престол. Графство Ноттінгем належало Річарду, молодшому синові короля Едварда IV. Титул герцога Сомерсета був відновлений у 1397 році для нащадків Джона Гонта, герцога Ланкастера. Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 6. — ISBN 5-17-004357-0
  3. Перфильев О. Жёны Синей Бороды. — М.:ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — стр. 130—131. — ISBN 5-224-00599-X
  4. а б Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 2, глава 16. — ISBN 5-17-004357-0
  5. Первий Акт про наслідування престолу був прийнятий у 1534 році. Відповідно до його умов принцеса Марія оголошувалася незаконнонародженою, а титул спадкоємиці престолу переходив до принцеси Єлизавети, доньки короля Генріха і Анни Болейн.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

(рос.)

  • Перфильев Олег. Жёны Синей Бороды. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 экз. — ISBN 5-224-00599-X
  • Эриксон Кэролли. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — 640 с. — (Историческая библиотека). — 5 100 экз. — ISBN 5-17-004357-0