Гладишів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Гладишів
Gładyszów
Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього

Координати 49°32′ пн. ш. 21°16′ сх. д. / 49.533° пн. ш. 21.267° сх. д. / 49.533; 21.267Координати: 49°32′ пн. ш. 21°16′ сх. д. / 49.533° пн. ш. 21.267° сх. д. / 49.533; 21.267

Країна Польща Польща
Воєводство Малопольське
Повіт POL powiat gorlicki flag.svg Горлицький
Гміна Устя-Горлицьке (ґміна)
Перша згадка 1629
Площа 16,9 км²
Офіційна мова польська
Населення 387 [1]  
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Автомобільний код KGR
Гладишів (Польща)
Гладишів
Гладишів

Гладишів (пол. Gładyszów) — лемківське село у Польщі, розташоване у Малопольському воєводстві, Горлицький повіт, ґміна Устя Горлицьке. Населення села становить близько 387 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Поселення Квочень було засновано в кінці XVI століття, а перша письмова згадка датується 1629 роком.[1] Від самого початку існування села тут діяла греко-католицька парафія. Після переходу села у власність Гладишів отримало сучасну назву.

До 1834 р. Гладишів становив одну парохію зі Смерековцем. Метричні книги провадились від 1776 р[2].

У 1881 році тут проживало 760 осіб, в основному лемків.

У роки Першої світової війни більша частина села і дерев'яна церква XVIII століття разом із документами історії села і парохії були спалені. 27 листопада 1918 р. в Гладишові відбулося велике віче лемків, де засновано Руську Раду, яка підпорядковувалась т. зв. Лемко-Русинській Республіці у Флоринці.

В 1921 р. в селі проживали 491 греко-католик, 11 римо-католиків і 5 юдеїв. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

У післявоєнний період село було відбудоване заново, а в 1938 році гуцульськими теслями був зведений новий дерев'яний храм в українському національному стилі. До парохії належало також віддалене на 1,5 км село Вірхня, зникле після виселення лемків. До 1945 року було переважно лемківське населення: з 670 жителів села Гладишів — 630 українців, 35 поляків і 5 євреїв, а у Вірхні всі 200 жителів були українцями[3]. В ході Тилявської схизми коло 70 осіб перейшли до Польської православної церкви.

У 1947 році в рамках операції «Вісла» українців-лемків депортовано на понімецькі землі, натомість завезено поляків[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Греко-католицький храм Вознесіння Господнього з головним і двома бічними вівтарями XVIII ст., зведений 1938 року. В 1985 р. переданий римо-католицькій громаді.
Православна церква Різдва святого Івана Хрестителя
  • Колишня греко-католицька каплиця Різдва Івана Хрестителя 1857 р., після виселення лемків поляками вживалася під стайню, в 1967 р. передана православній громаді.
  • 3 військові кладовища з Першої світової війни: № 55, № 60, № 61.

Народилися[ред.ред. код]

  • Вірхнянський Іван (Вірхня, 2 серпня 1919, с. Гладишів Новосандецького повіту, теп. РП — 12 вересня 1996, Гнєвонєж, РП) — народний лемківський поет, публіцист[5].

Сучасність[ред.ред. код]

Загальна площа поселення становить 1693 га (16,93 км²), в тому числі:

  • площа лісів - 917 гектарів;
  • площа сільськогосподарських угідь - 704 гектари.

Село поділяється на частини: Бенювка, Коло Косцьола, Ніжни Конєц, Вєрхня (колишнє лемківське село Вірхня), Вижні Конєц.

В селі працює 19 дрібних підприємців, діє 58 селянських господарств.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.