Глушко Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глушко Олександр Васильович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 31 травня 1994(1994-05-31)
Іванів, Калинівський район, Вінницька область, Україна
Смерть 3 вересня 2022(2022-09-03) (28 років)
Миколаївська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо Апостол[1]
Військова служба
Роки служби 20152022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
Командир стрілецького батальйону
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Олекса́ндр Васи́льович Глушко́ (нар. 31 травня 1994, Іванів, Вінницька область, Україна — пом. 3 вересня 2022, Миколаївська область, Україна) — підполковник Збройних сил України (посмертно) , командир стрілецького батальйону 24-ої окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни[2]. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 31 травня 1994 року в селі Іванів Вінницької області. Після закінчення місцевої школи пішов навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив у 2011 році. Того ж року вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного[1]. Достроково закінчив академію у 2015 році та в званні лейтенанта одразу відправився на фронт[3].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Першою «бойовою точкою» для Олександра стало село Кримське Луганської області. Після цього брав участь в боях за 29-й блокпост (Слов'яносербський район), місто Попасна та Торецьк. Також виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Попри стан здоров'я, Глушко залишався у війську[3][4]. Андрій Заник, бойовий побратим Олександра Глушка, так описував бойовий шлях свого товариша по службі:

24-та окрема механізована бригада імені короля Данила на війні з Росією з 2014 року. Олександр Глушко воював із 2015 року. Гірське, Золоте, Попасна, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Соледар, Бахмут, звільнення Херсону. Ви можете уявити, який бойовий шлях пройшов цей офіцер[5].

3 вересня 2022 року під час оборони Миколаївської області отримав смертельні поранення в результаті артилерійського обстрілу. Похований 6 вересня на кладовищі в рідному селі. В Олександра залишились батьки, рідна сестра та 6-тирічна дочка Юлія[1].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в 28-річний командир батальйону Олександр Глушко, позивний Апостол, загинув 3 вересня 2022 року під час оборони Миколаївської області. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 8 листопада 2023.
  2. Загинув комбат з Вінниці Олександр Глушко. Новини Вінниці. 5 вересня 2022. Процитовано 8 листопада 2023.
  3. а б Захищаючи Україну, загинув мешканець Іванівської громади. Калинівка.City. 4 вересня 2022. Процитовано 8 листопада 2023.
  4. Я назад не здам, – боєць Олександр про передову і безповоротну перемогу. 24 Канал. 8 квітня 2019. Процитовано 9 листопада 2023.
  5. а б В Іванові відкрили меморіальні дошки загиблим землякам. Калинівка.City. 29 серпня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
  6. Указ Президента України від 9 січня 2023 року № 8/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]