Гней Доміцій Агенобарб (консул 192 року до н. е.)
| Гней Доміцій Агенобарб | |
|---|---|
| лат. Cn. Domitius L.f.L.n. Ahenobarbus | |
| Народився |
230 до н. е.[1] Стародавній Рим |
| Помер |
2 століття до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Посада | претор, едил, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2] |
| Військове звання | легат |
| Рід | Domitii Ahenobarbid |
| Батько | невідомо |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Гней Доміцій Агенобарб |
Гней Доміцій Агенобарб (235 — після 190 р. до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду нобілів Доміціїв. Син Луція Доміція Агенобарба. Про молоді роки мало відомо. У 196 році до н. е. стає плебейським еділом. На цій посаді боровся із відкупниками громадських пасовиськ, притяг їх до суду й домігся накладання на них штрафу. На ці гроші почав будівництво святилища Фавна. У 194 році до н. е. обирається міським претором. Під час своєї каденції освятив храм Фавна. Присудив жінці (ім'я не відоме) втрату майна через пиятику.
У 192 році до н. е. обирається консулом (разом з Луцієм Квінкцієм Фламініном). Внаслідок загрози війни з сирійським царем Антіохом III деякий час залишався у Римі, а згодом рушив проти галльського племені боїв. Сплюндрував усі їх землі, змусив здатися й визнати владу Рима. Залишався у Цизальпійській Галлії до 191 року до н. е.
У 190 році до н. е. був легатом у війську консула Луція Корнелія Сципіона Азіатського у війні проти Антиоха III Селевкида. Відіграв важливу роль у вирішальній битві при Магнесії із сирійцями.
Подальша його доля не відома.
Родина[ред. | ред. код]
Діти:
- Гней Доміцій Агенобарб, консул-суффект 162 року до н. е.
Джерела[ред. | ред. код]
- Smith, William (1867), «Gnaeus Domitius Ahenobarbus (1)», in Smith, William, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, pp. 84
- Tite Live, Ab Urbe Condita, XXXIII, 42; XXXIV, 42-43, 53.
